Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#98 , не лавдацію — похвалу <g/> , не коментар <g/> . Що було <g/> , а дещо й таке <g/> , що не було <g/> . Просто — про <g/> . </p><p> Я ж його в
doc#98 , не коментар <g/> . Що було <g/> , а дещо й таке <g/> , що не було <g/> . Просто — про <g/> . </p><p> Я ж його в суті справи не знав <g/> .
doc#98 сумніваюся <g/> ) <g/> , самотнього кабінету <g/> . Можна було б перечитати його писання <g/> , читані <g/> , і перебігти
doc#98 студенти <g/> . </p><p> Для моєї розважнішої вдачі було особливо приємно знатися з ним <g/> , таким психічно
doc#98 Харкова 1941 року <g/> . </p><p> ДПУ ( <g/> чи як воно тоді звалося <g/> ) було довго зацікавлене критичним наставлениям
doc#98 його з пошаною Тичини й Рильського <g/> . Усе тоді було ще чесне <g/> , сміливе і талановите <g/> . Так казав
doc#98 , сміливе і талановите <g/> . Так казав Новиченко <g/> , а було це шість десятиріч тому <g/> . Знав я тоді — чи
doc#98 , не з видження <g/> , а з голосу — Догадькового <g/> . </p><p> Мені було три роки <g/> , коли почався дириґований російською
doc#98 , ленінів і більше <g/> , й ще і ще <g/> . Несамовито важко було спромогтися на позицію — в іншому контексті —
doc#98 ви знаєте про <g/> … » <g/> . Тетієвський не зрадив мене <g/> . А було б що казати <g/> , і легко <g/> . У студентські роки я був з
doc#98 національної аристократії <g/> : мовляв <g/> , не було в нас своїх « <g/> фонів <g/> » ( <g/> не те <g/> , що в німців <g/> ) або de ( <g/> як
doc#98 замків <g/> , як у англійців чи там італійців <g/> , не було й не буде <g/> . ( <g/> Хоч Шевченко не вагався присвятити
doc#98 й водогоном <g/> . Бо за безпанської волі й їх не було й не мало бути <g/> . </p><p> Психологія <g/> , — а за тим і з того
doc#98 мислення <g/> : хай мені буде погано <g/> , аби сусідові було гірше <g/> . Хто знає <g/> , якби Петлюра не воював із
doc#98 з Шевченком <g/> . </p><p> Звісно <g/> , становище на Україні не було просте <g/> . Петербург переліплював українських
doc#98 непевності <g/> . Були в моєму житті — небагато їх було <g/> , а все-таки були <g/> , — тоді ще живі <g/> , хоч які
doc#98 майже цілком забуті <g/> , але забувати їх не слід було б <g/> ) <g/> . </p><p> Людина має в душі трибунал <g/> , де слушно або
doc#99 тюпали кіньми чи волами і дороговказів не треба було збивати <g/> , бо їх ще і в тямку не було <g/> , а траса ще
doc#99 не треба було збивати <g/> , бо їх ще і в тямку не було <g/> , а траса ще звалася не трасою <g/> , а старомодно —
doc#99 не бачив <g/> , на все він мав одну реакцію <g/> : « <g/> І це вже було <g/> ! » Скептицизм <g/> , песимізм <g/> , багато років