Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 готова сприйняти мистецький твір <g/> , але ще не знає — як <g/> . </p><p> Добре <g/> , скажуть нам <g/> , але якщо критик перетворюється на інтерпретатора <g/> , ба навіть на екран <g/> , чи не
doc#89 І Валеріян Поліщук <g/> , письменник <g/> , що потребує перегляду <g/> , — нерівний і <g/> , часом <g/> , просто поганий <g/> , але сповнений сміливої одчайдушности й азарту <g/> : « <g/> Я надіваю чорні окуляри <g/> , щоб яскраве світло не різало очей — те саме світло <g/> , що нам усім так потрібне <g/> .
doc#89 Скажуть нам <g/> , що переклад не буде найкращий <g/> , якщо його робитиме тисяча перекладачів <g/> .
doc#90 Мовляв <g/> , що має бути <g/> , те буде <g/> , смерти конем не об'їдеш <g/> , наше діло маленьке <g/> , нам кажуть іти — будемо йти <g/> , кажуть умерти — вмремо <g/> .
doc#90 Так виростає масовий психоз <g/> , масовий ентузіязм <g/> , дух невпинної агресії й експансії <g/> , що його силу нам не треба применшувати саме у ворога <g/> . </p>
doc#91 Невже нам довіку бігати в козачках жити під чужими вивісками <g/> …
doc#91 Не завжди нам по чужих прикажчикувати <g/> » Правда <g/> , тут усе крито <g/> .
doc#92 Те <g/> , що нам показували <g/> , не йшло в жадне порівняння з моїм європейським досвідом — мої житла в Львові <g/> , потім у Німеччині <g/> , у Швеції були всі дуже скромні <g/> , але вони були людські житла <g/> .
doc#92 Те <g/> , що нам пропонували тут <g/> , було винятково несмачне й недовідне <g/> .
doc#92 Бажаючи <g/> , видно <g/> , трохи похвалитися <g/> , а трохи — сподобатися нам <g/> , двом присутнім <g/> , він раптом проголосив <g/> : </p><p> — Ми — велика трійка <g/> .
doc#92 Мені навіть не довелося проситися в доповідачі <g/> , бо тогорічний провідник слов'янської секції <g/> , уже знайомий нам В. <g/> , сам мене запросив <g/> .
doc#92 У Софії нас повідомлено <g/> , що скандальні документи <g/> , показані нам <g/> , — ще не найгірші між тими <g/> , що зберігаються в архівах <g/> .
doc#94 Усім нам у пам'ятку заклик Хомейні вбити автора антибожої книжки <g/> .
doc#94 Чом ви нам Платить за сонце не повинні <g/> ! </p>
doc#94 <p> Ми навіть власної не маєм хати <g/> , </p><p> Усе відкрите в нас тюремним ключарям <g/> : </p><p> Не нам <g/> , обідраним невільникам <g/> , казати Речення гордеє <g/> : « <g/> Мій дім — мій храм <g/> !
doc#94 Можна боятися <g/> , що не тільки не дано нам цього права <g/> , але й ми самі не усвідомлюємо такої можливости і жалюгідно й каригідно не уявляємо <g/> , що це таке і як цим користатися <g/> . </p>
doc#97 А коли ми вже при тих обставинах життя в загарбаних новоосвоюваних землях пустилися до латини <g/> , то нам широко й беззастережно можна застосувати іншу латинську максиму як формулу епохи того раннього або хижацького колоніялізму <g/> : у тому двонаціональному Приараллі homo homini lupus est <g/> . </p>
doc#98 Рильські <g/> , Антоновичі <g/> , Антонич <g/> , Липинський <g/> , — по-різному <g/> , але в кожного на язиці подарувала нам Польща суте золото творчого розуму й серця <g/> .
doc#100 тло процесу <g/> . </p><p> В. М. <g/> : Юрію Володимировичу <g/> , але на рівні Шевченка <g/> , Франка нам легко буде думати про вихід у світ <g/> . А що ж з 20-тим століттям <g/> ?
doc#100 Коли настане час вписуватися нам у світовий <g/> , ну скромніше — у європейський контекст нашого століття <g/> , то я <g/> , не вагаючися <g/> , згадав би <g/> , певно <g/> , Валер'яна Підмогильного <g/> , Євгена Маланюка <g/> , Євгена Плужника <g/> , Миколу Куліша <g/> , звичайно ж — ранній Тичина <g/> …