Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 твір <g/> , але ще не знає — як <g/> . </p><p> Добре <g/> , скажуть нам <g/> , але якщо критик перетворюється на
doc#89 світло не різало очей — те саме світло <g/> , що нам усім так потрібне <g/> . Темні фарби <g/> , виходить <g/> , у
doc#89 комерсантом у журналістиці <g/> . Скажуть нам <g/> , що переклад не буде найкращий <g/> , якщо його
doc#90 , смерти конем не об'їдеш <g/> , наше діло маленьке <g/> , нам кажуть іти — будемо йти <g/> , кажуть умерти — вмремо <g/> .
doc#90 дух невпинної агресії й експансії <g/> , що його силу нам не треба применшувати саме у ворога <g/> . </p><p> Отже <g/> , сам
doc#91 ї м багатства <g/> . Та хіба ж не осточортіє <g/> ? Невже нам довіку бігати в козачках жити під чужими
doc#91 … Проріжуться і в нас зуби <g/> , зачекай <g/> … Не завжди нам по чужих прикажчикувати <g/> » Правда <g/> , тут усе крито
doc#92 — далі <g/> , тут зосередьмося на мешканнях <g/> . Те <g/> , що нам показували <g/> , не йшло в жадне порівняння з моїм
doc#92 скромні <g/> , але вони були людські житла <g/> . Те <g/> , що нам пропонували тут <g/> , було винятково несмачне й
doc#92 , трохи похвалитися <g/> , а трохи — сподобатися нам <g/> , двом присутнім <g/> , він раптом проголосив <g/> : </p><p> — Ми —
doc#92 провідник слов'янської секції <g/> , уже знайомий нам В. <g/> , сам мене запросив <g/> . За тему я вибрав
doc#92 , що скандальні документи <g/> , показані нам <g/> , — ще не найгірші між тими <g/> , що зберігаються в
doc#94 , з яких найвпливовіші іслям і юдаїзм <g/> . Усім нам у пам'ятку заклик Хомейні вбити автора
doc#94 Чурек же ваш та вам не кинем <g/> , </p><p> Як тій собаці <g/> ! Чом ви нам Платить за сонце не повинні <g/> ! </p><p> Справа <g/> , отже <g/> , не в
doc#94 хати <g/> , </p><p> Усе відкрите в нас тюремним ключарям <g/> : </p><p> Не нам <g/> , обідраним невільникам <g/> , казати Речення
doc#94 вільними <g/> ? Можна боятися <g/> , що не тільки не дано нам цього права <g/> , але й ми самі не усвідомлюємо такої
doc#97 новоосвоюваних землях пустилися до латини <g/> , то нам широко й беззастережно можна застосувати іншу
doc#98 — по-різному <g/> , але в кожного на язиці подарувала нам Польща суте золото творчого розуму й серця <g/> . Та й
doc#100 Володимировичу <g/> , але на рівні Шевченка <g/> , Франка нам легко буде думати про вихід у світ <g/> . А що ж з 20-тим
doc#100 впадав у відчай <g/> . Коли настане час вписуватися нам у світовий <g/> , ну скромніше — у європейський