Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#82 Тут творці культурних цінностей не спроваджувалися до в'язниць і таборів <g/> , не вистрілювалися <g/> , вони мали свободу вибору — співати в тон зі своїми потенціяльними споживачами <g/> , пристосовуватися до їхніх невибагливих смаків або животіти в нетрях розпаношеного комерціялізму і панівного несмаку <g/> , — поки не перетривають вони років невідомости й не проб'ються на вершину визнання від істеблішменту <g/> . </p>
doc#82 прориву одного автора — мене — з Заходу — до нового <g/> , іншого читача — зі Сходу <g/> . П'ятдесят років вони <g/> , цей автор і ці читачі <g/> , існували в різних
doc#82 Є люди зі смаком <g/> , що ми його характеризуємо як вульгарний <g/> .
doc#82 А я тільки хотів вибрати дещо <g/> , що допомогло б людям українотеренним краще й легше зрозуміти людину <g/> , що <g/> , певна річ <g/> , вийшла зі Сходу <g/> , але чогось там навчилася <g/> , якось там змінилася на Заході <g/> .
doc#82 Як писав Аркадій Аюбченко <g/> , — ніби до тих <g/> , що навпомацки бредуть зі Сходу в західньому напрямі <g/> , — добра вам путь <g/> , ішовши <g/> .
doc#84 Мій друг-неоклясик ( <g/> він живе разом зі мною на острові <g/> ) закінчував нову редакцію свого старого оповідання <g/> , доводячи його до найбільшої вивершености <g/> .
doc#84 механізм <g/> , але хіба він вільний у своєму русі <g/> ? </p><p> Мій друг-хвильовист ( <g/> його нема зі мною на острові <g/> ) <g/> , той самий <g/> , що писав про себе <g/> : « <g/> Так
doc#84 В крайньому випадку ми можемо вийти зі своєї епохи 1 <g/> , вийшовши з життя <g/> ; але пересунутися в часі фізично ми не можемо <g/> .
doc#84 Він перехворіє на розлад шлунку <g/> , але зате <g/> , може <g/> , Бог дасть <g/> , вийде зі своєї слонячої мрійливої пасивносте й інертносте <g/> , трошки розглянеться по світі і спробує зорієнтуватися в оточенні <g/> . </p>
doc#84 тих сміливців болотом <g/> , скільки стане снаги <g/> . </p><p> ( <g/> А втім <g/> , ще Платон пропонував зі своєї держави поетів виключити <g/> . І Борис Пастернак писав уже в наші дні <g/> : «
doc#84 Він висуває їх у співпраці зі своїм оточенням і споживачами ( <g/> коли можна вжити такого терміну <g/> ) його творів <g/> .
doc#84 Ми бачили це на прикладі « <g/> вісниківства <g/> » <g/> : зі способу боротьби з провінційністю воно хоч-не-хоч стало перетворюватися на осередок провінційности <g/> , що існувала перед ним <g/> .
doc#84 Зв'язок зі своєю епохою означає не рабство <g/> , а суверенність мистця <g/> .
doc#84 Він провадив переговори зі словацьким начальством <g/> .
doc#84 При першій фразі переговорів зі словаками наш доктор переходив на польську мову <g/> .
doc#84 удару татарам <g/> , туркам і маврам завдали не ми <g/> . </p><p> Ми так само <g/> , як зі сходу <g/> , боронилися і з заходу <g/> . Згадати війни з Польщею від Володимира Великого <g/> ,
doc#84 Хай гудуть з Заходу і зі Сходу <g/> .
doc#86 Потрібний він тільки для того <g/> , щоб промовити до тих критиків і популяризаторів <g/> , хто зі зрозумілого бажання зробити дорогих їхньому серцю письменників 20-х років прийнятними <g/> , вільно чи невільно починає пристосовувати їх до стилю й рівня учасників перегонів у позірному патріотизмі <g/> .
doc#88 Керівники Союзу на чолі зі Сталіним були цілковито позбавлені почуття гумору <g/> .
doc#88 Проте кожен викладач <g/> , професор чи доцент мав кожного семестру підписувати індивідуальне зобов'язання на соціялістичні змагання з кимось зі своїх колеґ <g/> . </p>