Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 , тільки що Большаков не виявляє знання французької мови <g/> , навіть у циркових межах <g/> , і радше загорлав би <g/> : Ага <g/> , знай наших <g/> !
doc#97 Але часом накопичення подробиць <g/> , зв'язаних із Шевченком тільки дуже й дуже побічно <g/> , може навіть знавця хилити до сну й знеохочувати <g/> .
doc#97 Тому знаходимо тут усе <g/> , що тільки Большаков міг знайти <g/> : список прізвищ салдатів <g/> , які брали участь у тих самих походах <g/> , що поет <g/> , список прізвищ матросів на тій самій шхуні <g/> , список пересельців за ті роки <g/> , що в Орську жив Шевченко <g/> , список губернаторів Оренбургу від заснування міста до часу Шевченка <g/> , навіть список тюремних в'язнів з часу Шевченкового арешту ( <g/> правда <g/> , неповний <g/> ) <g/> .
doc#97 Тому таке розволікання тексту <g/> , яке в Большакова шириться не тільки на добір фактів <g/> , а й на саму його мову <g/> .
doc#97 Наївна спроба врятувати становище позірним відчитанням час від часу думок поета ( <g/> « <g/> Из головы его не шел вечер двадцять пятого <g/> » або « <g/> Представлялось <g/> , как разворачивается астрономическая съемка <g/> » тощо <g/> ) можуть викликати тільки легку посмішку — звідки може автор знати <g/> , що було в голові Шевченка <g/> ?
doc#97 У певному сенсі текст Большакова не тільки <g/> , кажучи німецькими словами <g/> , Erzählung <g/> , оповідання <g/> , а і Ich-Erzählung <g/> .
doc#97 починаю тут писати це слово великою літерою <g/> , бо відтепер говориться тут не про Большакова тільки <g/> , а про синтетичний образ у його прозі <g/> ) пролягає через політику <g/> . Нерадо пускаюсь
doc#97 ! </p><p> За вас правда <g/> , за вас сила </p><p> І воля святая <g/> . </p><p> Запам'ятаймо <g/> : не тільки правда <g/> , не тільки воля <g/> , а і сила <g/> ! </p><p> Не пройшло й двох років
doc#97 , за вас сила </p><p> І воля святая <g/> . </p><p> Запам'ятаймо <g/> : не тільки правда <g/> , не тільки воля <g/> , а і сила <g/> ! </p><p> Не пройшло й двох років <g/> , як Шевченко опинився
doc#97 Іде глуха <g/> , але непримиренна війна з Англією <g/> , справжнім ворогом <g/> , і в цій війні і казахи <g/> , і Хівинське ханство — тільки пішаки <g/> . </p>
doc#97 1 тільки її <g/> .
doc#97 калейдоскопу російських діячів пера <g/> , чиї імена рясно розсипано на сторінках троєкнижжя <g/> , — сам тільки Пушкін згаданий 15 разів <g/> ! Не так з українськими письменниками <g/> . На всі три томи
doc#97 Шевченко <g/> , за Автором <g/> , з одного боку <g/> , належить до цього « <g/> русского народу <g/> » <g/> , з другого — тільки прагне злитися з ним <g/> , добровільно приєднуючися до всіх праць і недогод корабельних <g/> , незалежно від того <g/> , чи мусів — на що не подається ніяких документальних чи спогадових потверджень <g/> .
doc#97 Тільки як це Шевченка не « <g/> удостоїли <g/> » ні ордену <g/> , ні похвали <g/> ?
doc#97 Экой хахол <g/> ! Не знает параду <g/> » <g/> , — писав Шевченко про високі нагороди <g/> . </p><p> Тільки в одному випадку Автор виявив незалежність від недавнопанівних оцінок <g/> . Але лише для того <g/> ,
doc#97 Показалося <g/> , що він не тільки не був атеїстом <g/> , а що душа його була « <g/> истинно христианская <g/> , православная <g/> » і то до такої міри <g/> , що « <g/> пройти мимо церкви было для него выше сил <g/> » <g/> .
doc#97 У випадку нашого Автора про перше може сказати тільки він сам <g/> .
doc#97 імени Ісаєва сім випадків <g/> , з лайливим епітетом — один ( <g/> « <g/> лиходійні вчинки <g/> » <g/> ) <g/> , У монографії Павла Зайцева <g/> , 1939 <g/> , друге видання ( <g/> перше <g/> , як відомо <g/> , не вийшло друком через воєнні події <g/> ) — 1955 <g/> , англійський переклад 1988 — попри трохи солодкавий тон і деяку застарілість <g/> , і досі <g/> , мабуть <g/> , найкращій біографії Шевченка ( <g/> Большакову вона <g/> , виглядає <g/> , лишилася невідома <g/> , хоч автор міг би довідатися про неї хоч би з книжки М. Шаґінян 1941 <g/> ) <g/> , — так от у Зайцева я налічив 4 згадки про Ісаєва <g/> , епітет тільки раз <g/> , і то не лайливий <g/> , а злегка зневажливий ( <g/> « <g/> молоденький прапорщик <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#97 Мабуть <g/> , і Портянко <g/> , і Гапка — це той самий образ <g/> , тільки взятий у різних ракурсах — у Домонтовича згори і очима високого інтелектуаліста <g/> , у Хвильового — зсередини революційних протуберанців ( <g/> не Драчевих <g/> , а Тичининих <g/> ) <g/> .
doc#97 Тут тільки черкнувши пером об папір <g/> . </p>