Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#36 Не одурить Бог <g/> , </p><p> Карать і милувать не буде <g/> : </p><p> Ми не раби його — ми люди <g/> ! </p>
doc#89 Але з погляду нашої критики — наглядової критики — ми тут зацікавлені у вишукуванні її залишків і рецидивів <g/> .
doc#28 0 </p><p> Так само і початок іншої поезії <g/> : </p><p> Долі своєї я не клену <g/> : </p><p> бути луною <g/> , будити луну — </p><p> ми схильні тлумачити не як визнання поетом своєї літературної залежности від попередників і сучасників ( <g/> той таки Бургардт <g/> ) <g/> , а як відгук романтично-символістичного світогляду <g/> , що вважає суть речей невпізнанною <g/> , а призначення поезії вбачає в тому <g/> , щоб збуджувати в душі читача іраціональні і настроєві луни цієї далекої й недосяжної суті речей і явищ <g/> .
doc#24 <p> Наймиліший Любченкові — ми бачили це — червоний колір нестримних палахтінь <g/> , колір боротьби <g/> .
doc#65 Те <g/> , що Леся Українка казала про людей — </p><p> Ми навіть власної не маем хати <g/> . </p>
doc#91 Крізь увесь роман проходить один мотив — ми господарі своєї землі <g/> , але ми не вільні <g/> .
doc#84 Позиції не чіпайте нас — ми не чіпатимемо вас <g/> .
doc#67 <p> Жили ж поривання й надії палкії У нас <g/> , моя вірна <g/> , в обох — </p><p> Ми щирую віру і думи святії З тобою кохали удвох <g/> ; </p><p> Чи треба ж казать <g/> , що тебе не забуду <g/> ? </p>
doc#50 Метода поетичного мислення Осьмачки — ми вже бачили це — метода напливів <g/> .
doc#4 То це смиренна покора — </p><p> Ми ж <g/> , спрацьовані <g/> , будемо ждати </p><p> тіні й ласки вечірніх крил <g/> … </p>
doc#81 Багато говорити на політичні теми ми не потребували — ми розуміли один одного з півслова <g/> , бо мали подібні думки <g/> . </p>
doc#59 Одначе ця спільність знаходить своє підґрунтя і своє пояснення — ми про це вже говорили — в тих спільних рисах <g/> , які мають французький і український резистанси <g/> .
doc#75 І коли ваш мозок раптом загубив здібність працювати — ми всі маємо погодитись — що й це елемент <g/> , потрібний для вищої гармонії [ <g/> …
doc#97 У приватному житті Бутаков міг бути кришталево порядною людиною <g/> , але на Приараллі — ми це тут уже згадували — він мав військово-аґресивну і розвідчу функцію <g/> .
doc#24 <p> Далеко важливіший <g/> , ніж ці поодинокі прориви метричности <g/> , послідовно проведений крізь увесь твір принцип — ми так назвали б його — варіяційної дво- або тричленности <g/> .
doc#59 Косач любить наділяти свої персонажі сталою рискою — ми вже бачили це <g/> : зеленавість погляду і золотий пушок на перегині руки Галочки <g/> , прозора сірість погляду Ірина тощо <g/> .
doc#24 Не будь цих зовнішньо не зв'язаних з попереднім і дальшим розділів — ми б не повірили в воскресіння жінки з цвинтаря <g/> , ми б не повірили в можливість її гостини у хаті автора <g/> .
doc#59 За нами сміялись з'яви Пікассо <g/> , витівки каварняного дозвілля <g/> , сумбур сучасносте — ми вступили в прохолодь синього присмерку над Флегетоном <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> З минулого <g/> » <g/> ) </p><p> Та ці переходи між я — ти — ми — річ досить поширена <g/> .
doc#84 Турків — ми <g/> , але і Угорщина <g/> , і Австрія <g/> , і Балкани <g/> , і Польща <g/> , і Венеція <g/> .