Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#14 Або нищення ритмом наголошености односкладових слів <g/> : </p><p> попливуть у далінь — вітром м'ят <g/> , летом рут <g/> , </p><p> і мов тінь сиза <g/> , плеснуть за нами </p><p> — вітромм'ят <g/> , летомрут <g/> , мовтіньсиза — це треба читати як одне слово <g/> .
doc#28 То майже заклик жити хвилиною <g/> , який <g/> , правда <g/> , зразу ж буде відкинений ( <g/> « <g/> Параду <g/> » <g/> , 1 <g/> ) <g/> ; то засуд своєї готовости « <g/> жить на готовизні <g/> » і гімн колективу <g/> , що скоряє одинців <g/> , « <g/> путами нас повертаючи отчизні <g/> » ( <g/> « <g/> Лотофаги <g/> » <g/> ) <g/> , А надто часто – всупереч усьому попередньому – виникають перед внутрішнім зором поета видива нового й величного майбутнього <g/> , коли ми будемо вже </p><p> не прадіднє село <g/> , </p><p> Ми — днів майбутніх величаве місто <g/> . </p>
doc#81 Але з цим я — і ми — жили <g/> , жадібно ловлячи крихти « <g/> справжнього <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Ми всі серйозні — за нами приязнь <g/> , перед нами — життя <g/> .
doc#56 <p> Усі ці риси споріднюють вірші Смотричеві з провідним напрямом сучасної американської поезії <g/> , а в нас — з чільними поетами нью-йоркської групи та їхніми бідолахами-епігонами <g/> .
doc#67 Для нас — застарілий <g/> . </p>
doc#84 Ніколи мистецтво в нас — крім часів великого творчого вчину Шевченка — не мало таких завдань і таких шансів <g/> .
doc#69 Мовляв <g/> , Павло Тичина — \" <g/> Нема бунтарства в нас — людина з глини\" <g/> .
doc#81 Був він росіянин <g/> , був він член партії <g/> , і не знаю <g/> , чи він лишився під німцями з власного бажання чи на підпільну працю <g/> , не знаю його дальшої долі вже під совєтами або під час другої німецької окупації <g/> , але це він знайшов для нас — мене з матір'ю — нечувана тоді річ — традиційного харківського ванькб <g/> , може <g/> , останнього з породи <g/> .
doc#84 Позиції не чіпайте нас — ми не чіпатимемо вас <g/> .
doc#11 Кажуть нам — монсиньйорові <g/> .
doc#59 Написана цілком свіжо і на рівні сучасної европейської прози <g/> , вона водночас перекликається з тим романом XIX сторіччя ( <g/> Бальзак <g/> , Турґенєв <g/> , у нас — на жаль <g/> , у сугубопровінційному варіянті — Кониський <g/> , Нечуй і Грінченко <g/> ) <g/> , що ставив собі завданням схопити образ інтеліґента — героя свого часу в його формуванні й прямуванні <g/> , що хотів сполучити у собі мистецьку глибину в змалюванні характерів з публіцистичністю в найкращому розумінні слова <g/> .
doc#84 А ми — на материку <g/> . </p>
doc#40 <p> Присвійні займенники загалом відповідають особовим за схемою <g/> : я — мій <g/> , ти — твій <g/> , він <g/> , воно — його <g/> , вона — її <g/> , ми — наш <g/> , ви — ваш <g/> , вони — їх ( <g/> ній <g/> ) <g/> .
doc#52 Адже ми — більшість з нас — не були виставлені на їхні випробування <g/> , не переходили їхніх порогів <g/> , а якщо були <g/> , то не осягли їхнього рівня і <g/> , мабуть <g/> , ледве чи спроможні на це <g/> . </p>
doc#58 І це дає нам — не зрозуміти <g/> , а відчути <g/> , що декларація героїні діяпогу не договорює може головного <g/> : втрачені речі <g/> , але збережені почуття <g/> , багатство й мінливість духового життя <g/> .
doc#47 Хто ці ми — не розкрито <g/> .
doc#82 Бо сьогодні можемо вже говорити про два українські ми — одне на Україні <g/> , друге поза її кордонами <g/> , на Захід ( <g/> умовно включаючи й Австралію <g/> , хоч географічно це ніякий не Захід <g/> ) <g/> .
doc#82 А в дійсності є в сучассі два малі ми — одне на Україні <g/> , друге поза нею <g/> .
doc#75 <p> Якщо ми повернемося тепер в українську дійсність 20-х років і до погляду — такого звичного для нас — політики <g/> , то ми будемо змушені констатувати може несподівану річ <g/> .