Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 Але все це іраціонально безглузде заперечене не тільки іронією автора <g/> , що звучить і в рефренах про маленьку дівчину з її великими почуттями <g/> , і в тоні всього викладу <g/> , і навіть в умовності розцяцькованого — лялькового фантасмагоричного пейзажу <g/> , на тлі якого відбувається дія розділу — воно заперечене передусім тим <g/> , що в усіх протилежних і взаємозаперечних виявах своєї химерної вдачі дівчинка-людина вічно творить <g/> .
doc#5 Люди стають для автора формулами хемічних реакцій <g/> , і гіркий скептицизм прикритий тільки іронією та ще математичною вивіреністю композиції твору <g/> , що веде від чотирьох ( <g/> « <g/> Четверо в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) до двох ( <g/> « <g/> Двоє в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) <g/> , до одного <g/> , до сп'яніння коханням <g/> , висміяного назвами розділів з дешевих оперет і романсів <g/> , і до повної самоти <g/> , спародійованої алюзією на клясичну в українській літературі тему покритки ( <g/> « <g/> О <g/> , Боже мій милий <g/> , за що Ти караєш її <g/> , молоду <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 В Росії записку опублікував щойно 1910 р. невідомий приватний видавець ( <g/> з дозволу Академії <g/> ) <g/> , та вона вже мала тільки історичне значення <g/> . </p>
doc#40 На одному полюсі стоять такі слова <g/> , як миска або риж <g/> , які тільки історично чужі <g/> , а з погляду сучасної мови цілком належать до невтрального фонду <g/> .
doc#24 Якби це було так <g/> , Шевченко мав би для нас тільки історичну цінність <g/> , тим часом його поезія живе <g/> , бо вона полісмислова <g/> .
doc#28 Хай ні разу не згадано тут суто сучасних імен або понять <g/> , хай панує те <g/> , що Гординський назвав « <g/> алюзійним методом <g/> » <g/> , але в сонеті « <g/> Чистий Четвер <g/> » сам поет дав нам ключ до розшифрування своїх поезій як двоплянових <g/> : вони не тільки історичні <g/> , не тільки книжні <g/> , а й сучасні <g/> , суб'єктивні <g/> , злободенні <g/> .
doc#2 І може б ми й повірили в тільки історичність цієї людини <g/> , якби дивним дивом не накладалося на цей комплекс почуттів ще одне <g/> : почуття рокованости <g/> .
doc#33 <p> Той <g/> , хто бачить у книжці Підмогильного тільки історію кар'єри <g/> , має підстави закидати авторові її всі сім смертних гріхів <g/> .
doc#91 Ну <g/> , звичайно <g/> , але чи тільки історія <g/> , чи не сучасність — і може <g/> , далеко більшою мірою <g/> ?
doc#47 Ось мама боронить беззахисних котів від жорстокої Уліти <g/> ; забороняє жорстоку гру з Мамуркою <g/> ; до мами біжать діти зі скаргами на всі несправедливості <g/> ; у маму ніжно закоханий лютий пес Гектор і <g/> , так само <g/> , гер фон- Кравзе <g/> , з усіх людей тільки їй кориться перший з них <g/> ; це мати пестить приреченого на заріз страшного бугая Буцила <g/> ; « <g/> всі діти хочуть попасти до мами <g/> , притулитися лицем до її лиця <g/> , до її милої долоні <g/> » <g/> ; мама « <g/> радісна й ласкава <g/> » <g/> ; ось <g/> , « <g/> уся якась просвітлена і радісна <g/> » <g/> , вона стоїть у сонці <g/> .
doc#81 — якимсь тільки їй притаманним питально-стверджувальним тоном <g/> , що і заохочував автора <g/> , і викликав на живу думку <g/> , її низьким голосом <g/> .
doc#10 Курило виходила з тези про те <g/> , що головне — це впіймати “ <g/> дух української мови <g/> ” <g/> , що проявляється <g/> , насамперед <g/> , в особливих <g/> , тільки їй “ <g/> властивих законах синтаксичних <g/> ” ( <g/> 3 <g/> , 165 <g/> ) і що відбиває “ <g/> властиву даній нації звичку думати <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 10 <g/> ) <g/> , “ <g/> є вираз його ( <g/> народу <g/> ) національного світогляду <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 136 <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> § 70. ЧАСТКИ </p><p> Частки <g/> , як і прийменники і сполучники <g/> , належать до допоміжних слів <g/> ; характеристичною ознакою часток <g/> , властивою тільки їм <g/> , є їхня властивість доліплюватися до мовних одиниць — слів або речень <g/> , надаючи їм певного відтінку <g/> , певного забарвлення <g/> , найчастіше модального <g/> , але не впливаючи на граматичні зв'язки слів <g/> .
doc#40 <p> Рівнобіжно з склеюванням і подвоєнням у вигуках виступає ще один засіб словотвору <g/> , властивий уже тільки їм <g/> : звукова варіяція <g/> .
doc#80 <p> Ось приклад <g/> , що включає і епітети <g/> , але не тільки їх ( <g/> з « <g/> Приборканого гайдамаки <g/> » <g/> ) <g/> , Варіятивні частини викладу для наочности тут понумеровані <g/> : « <g/> Підпивши <g/> , Савко ( <g/> 1 <g/> ) любив пожартувати <g/> .
doc#76 <p> 4. Історія мовотворення взагалі <g/> , а української мови зокрема <g/> , включає процеси розпаду ( <g/> диференціяції більших мовних одиниць на менші <g/> ) <g/> , але не тільки їх <g/> .
doc#40 <p> Можуть такого значення набирати і іменники з наростками -нн ( <g/> я <g/> ) <g/> , -ТТ ( <g/> Я <g/> ) <g/> , але не так часто <g/> ; наприклад <g/> , враження означає не тільки процес сприймання <g/> , а і саме сприйняте ( <g/> »Це враження запам'яталося мені навіки« <g/> ) <g/> , приміщення — не лише дію <g/> , а і місце в будівлі <g/> , а такі іменники як поняття <g/> , переконання <g/> , значення тощо зовсім не означають уже процесів <g/> , а тільки їх наслідки <g/> .
doc#15 Тут нема потреби звертатися до далеких епох або будувати гіпотези загально-гльотогонічного порядку - факти перебувають на похваті <g/> , майже на поверхні <g/> , треба тільки їх побачити <g/> . </p>
doc#40 <p> У шкільних підручниках звичайно характеризують пряму мову як точне відтворення чиїхось слів <g/> , а непряму мову як відтворення тільки їхнього змісту <g/> .
doc#92 На брудну роботу в нього були Л. <g/> , ван-К. <g/> , Л-р. Він був тільки їхньою музою <g/> , їхнім Аполлоном <g/> , перевтіленим у Квазімодо <g/> .