Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 А Гоголь писав <g/> : « <g/> Коли весь світ настроювався під Байрона <g/> , це не було смішно <g/> ; у цьому прагненні було навіть щось втішне <g/> .
doc#89 Що ж <g/> , коли з'являється щось видатне <g/> , але іншостильне <g/> ?
doc#89 Але високочолі жерці святого й високого мистецтва зневажливо викликали низькочолий народ <g/> , — ні <g/> , називати його народом здебільшого не ризикували <g/> , народ — це щось святе <g/> , казали в таких випадках — публіка <g/> . </p>
doc#92 Але щось краще переходило за межі моїх грошових можливостей <g/> .
doc#92 У нього була добра пам'ять <g/> , він легко згадував цитати й любив несподівані зіставлення різноджерельних цитат <g/> , але пам'ятати <g/> , чи він уже сказав щось колись у діялозі з даною особою <g/> , чи ні <g/> , — все це мало занадто мало значення для його пам'яті <g/> .
doc#92 Чи я маю щось до друку <g/> ?
doc#92 Кожна його лекція <g/> , кожний виступ починалися з пригадки про щось загальноприйняте і його спростування в дальшому перебігу виступу <g/> .
doc#92 чесноту і в житті <g/> . </p><p> Було в цій жазі успіху <g/> , віддзеркалення себе в інших щось садистичне <g/> . Він мав удачу завойовника <g/> , Наполеона або Гітлера <g/> . Він дбав не так
doc#92 Якщо людина хотіла щось надрукувати <g/> , здебільша це теж залежало від нього <g/> .
doc#92 Так я знову потрапив на розмірно мізерну платню <g/> , — якщо не помиляюся <g/> , щось 6500 долярів на рік <g/> , але я був забезпечений працею до кінця життя <g/> , і я був у великому місті <g/> . </p>
doc#92 А певніше <g/> , він просто не знав <g/> , що таке Varangica <g/> , і вирішив <g/> , що це мусить бути щось антирадянське <g/> . </p>
doc#92 Звідси <g/> , приміром <g/> , нехіть або побоювання сказати щось добре про УПА або Дивізію « <g/> Галичина <g/> » <g/> , звідси цілковите спотворення перспективи на воєнні й повоєнні роки <g/> .
doc#92 Вийшов такий собі дуже темпераментний міні-трактат <g/> , щось у стилі листа Бєлінського до Гоголя <g/> , такий же пристрасний і такий же недоречний <g/> .
doc#92 І <g/> , як у моїй уяві вони йшли поруч один одного <g/> , було навіть щось спільне в їхніх поглядах — риб'ячих очей Білодіда і вузьких <g/> , під волохатими стріхами брів — Якобсона <g/> .
doc#94 . В оновлених <g/> , свіжо пофарбованих шатах тріюмфує стара <g/> , многовікова священна традиція <g/> . </p><p> Змінити щось у релігії <g/> , розірвати з традицією — справа не легка <g/> , і шлях веде через
doc#94 А що як вона завтра вчинить щось протидержавне <g/> ?
doc#94 І справді <g/> , як можна встати за щось <g/> , коли для цього чогось у мові нема навіть слова <g/> ?
doc#94 Її основа — не держава і не народ як даність <g/> , як щось замовлене й пляново здійснене <g/> , а держава й народ <g/> , які складаються — дуже недосконалим способом <g/> , але кращого людство не винайшло <g/> , — способом поєднання різноспрямованих сил і зусиль <g/> . </p>
doc#95 На прощання він простягнув мені руку <g/> , а потім заклопотався <g/> : </p><p> — Ні <g/> , я мушу щось вам подарувати <g/> , так не можна просто розійтися <g/> . </p>
doc#95 Можете уявити собі шофера таксі в Нью-Йорку або Чикаго <g/> , який тисне вам руку й щось дарує на пам'ять <g/> ?