This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 | це не було смішно <g/> ; у цьому прагненні було навіть | щось | втішне <g/> . Але Дюма <g/> , Дюканж та інші стали |
doc#89 | тільки в цьому стилі <g/> . Що ж <g/> , коли з'являється | щось | видатне <g/> , але іншостильне <g/> ? Якщо критик не хоче |
doc#89 | народом здебільшого не ризикували <g/> , народ — це | щось | святе <g/> , казали в таких випадках — публіка <g/> . </p><p> У |
doc#92 | , як можна в такому жити <g/> . Я доходив відчаю <g/> . Але | щось | краще переходило за межі моїх грошових |
doc#92 | цитат <g/> , але пам'ятати <g/> , чи він уже сказав | щось | колись у діялозі з даною особою <g/> , чи ні <g/> , — все це |
doc#92 | добре <g/> , що я вже влаштований з житлом <g/> . Чи я маю | щось | до друку <g/> ? Книжку про походження білоруської |
doc#92 | , кожний виступ починалися з пригадки про | щось | загальноприйняте і його спростування в |
doc#92 | в цій жазі успіху <g/> , віддзеркалення себе в інших | щось | садистичне <g/> . Він мав удачу завойовника <g/> , |
doc#92 | ніколи не дістали б праці <g/> . Якщо людина хотіла | щось | надрукувати <g/> , здебільша це теж залежало від |
doc#92 | розмірно мізерну платню <g/> , — якщо не помиляюся <g/> , | щось | 6500 долярів на рік <g/> , але я був забезпечений |
doc#92 | , що таке Varangica <g/> , і вирішив <g/> , що це мусить бути | щось | антирадянське <g/> . </p><p> Ми розпрощалися <g/> , знов |
doc#92 | , приміром <g/> , нехіть або побоювання сказати | щось | добре про УПА або Дивізію « <g/> Галичина <g/> » <g/> , звідси |
doc#92 | такий собі дуже темпераментний міні-трактат <g/> , | щось | у стилі листа Бєлінського до Гоголя <g/> , такий же |
doc#92 | уяві вони йшли поруч один одного <g/> , було навіть | щось | спільне в їхніх поглядах — риб'ячих очей |
doc#94 | , многовікова священна традиція <g/> . </p><p> Змінити | щось | у релігії <g/> , розірвати з традицією — справа не |
doc#94 | за майбутнє <g/> . А що як вона завтра вчинить | щось | протидержавне <g/> ? У візантійській традиції |
doc#94 | , що не розуміє <g/> . І справді <g/> , як можна встати за | щось | <g/> , коли для цього чогось у мові нема навіть слова <g/> ? |
doc#94 | . Її основа — не держава і не народ як даність <g/> , як | щось | замовлене й пляново здійснене <g/> , а держава й |
doc#95 | мені руку <g/> , а потім заклопотався <g/> : </p><p> — Ні <g/> , я мушу | щось | вам подарувати <g/> , так не можна просто розійтися <g/> . </p> |
doc#95 | в Нью-Йорку або Чикаго <g/> , який тисне вам руку й | щось | дарує на пам'ять <g/> ? І я відчув <g/> : Харків і далі має |