Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 це не було смішно <g/> ; у цьому прагненні було навіть щось втішне <g/> . Але Дюма <g/> , Дюканж та інші стали
doc#89 тільки в цьому стилі <g/> . Що ж <g/> , коли з'являється щось видатне <g/> , але іншостильне <g/> ? Якщо критик не хоче
doc#89 народом здебільшого не ризикували <g/> , народ — це щось святе <g/> , казали в таких випадках — публіка <g/> . </p><p> У
doc#92 , як можна в такому жити <g/> . Я доходив відчаю <g/> . Але щось краще переходило за межі моїх грошових
doc#92 цитат <g/> , але пам'ятати <g/> , чи він уже сказав щось колись у діялозі з даною особою <g/> , чи ні <g/> , — все це
doc#92 добре <g/> , що я вже влаштований з житлом <g/> . Чи я маю щось до друку <g/> ? Книжку про походження білоруської
doc#92 , кожний виступ починалися з пригадки про щось загальноприйняте і його спростування в
doc#92 в цій жазі успіху <g/> , віддзеркалення себе в інших щось садистичне <g/> . Він мав удачу завойовника <g/> ,
doc#92 ніколи не дістали б праці <g/> . Якщо людина хотіла щось надрукувати <g/> , здебільша це теж залежало від
doc#92 розмірно мізерну платню <g/> , — якщо не помиляюся <g/> , щось 6500 долярів на рік <g/> , але я був забезпечений
doc#92 , що таке Varangica <g/> , і вирішив <g/> , що це мусить бути щось антирадянське <g/> . </p><p> Ми розпрощалися <g/> , знов
doc#92 , приміром <g/> , нехіть або побоювання сказати щось добре про УПА або Дивізію « <g/> Галичина <g/> » <g/> , звідси
doc#92 такий собі дуже темпераментний міні-трактат <g/> , щось у стилі листа Бєлінського до Гоголя <g/> , такий же
doc#92 уяві вони йшли поруч один одного <g/> , було навіть щось спільне в їхніх поглядах — риб'ячих очей
doc#94 , многовікова священна традиція <g/> . </p><p> Змінити щось у релігії <g/> , розірвати з традицією — справа не
doc#94 за майбутнє <g/> . А що як вона завтра вчинить щось протидержавне <g/> ? У візантійській традиції
doc#94 , що не розуміє <g/> . І справді <g/> , як можна встати за щось <g/> , коли для цього чогось у мові нема навіть слова <g/> ?
doc#94 . Її основа — не держава і не народ як даність <g/> , як щось замовлене й пляново здійснене <g/> , а держава й
doc#95 мені руку <g/> , а потім заклопотався <g/> : </p><p> — Ні <g/> , я мушу щось вам подарувати <g/> , так не можна просто розійтися <g/> . </p>
doc#95 в Нью-Йорку або Чикаго <g/> , який тисне вам руку й щось дарує на пам'ять <g/> ? І я відчув <g/> : Харків і далі має