Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 Але Ваша друга половина питання — чи тут не твориться міт <g/> , знову ж таки <g/> , хоч це звучить дуже педантично <g/> , але тут є теж дві сторони питання <g/> .
doc#9 Такий спосіб доказу <g/> , не говорячи вже про його невідповідність фактам <g/> , взагалі мав би відвести дискусію від принципових питань — чи повинна українська літературна мова бути діялектно многоосновною і яка в цій многоосновності питома вага галицьких елементів — і перетворити її на дрібничкові суперечки з приводу окремих <g/> , розрізнених слів і зворотів <g/> .
doc#81 Уже тоді я бачив <g/> , як у поведінці Петрова поєднувалися скептичне taedium vitae з радістю життя <g/> , майже дитячою <g/> , як він радів <g/> , маленький <g/> , кругленький <g/> , з кругленьким черевцем і широкою лисиною <g/> , і з примруженими очима <g/> , що проникливо дивилися крізь круглі окуляри <g/> , з щільно стисненими вустами <g/> , що раптом розкривалися в наївно-дитячій посмішці <g/> , коли знаходилося щось <g/> , чим можна було поласувати — чи то з харчів <g/> , чи то з інтелектуальних лагоминок — вдала стаття <g/> , гостра репліка <g/> , хитра алюзія <g/> , витончений дотеп <g/> . </p>
doc#101 Отже <g/> , про переконання і принципи — чи існують вони особисто для Вас і якщо так <g/> , то в чому виявляються <g/> ? </p>
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#9 Чи могло впливати на людей <g/> , закоханих у чар народної пісні і народної мови <g/> , — а такими були по-своєму і Котляревський <g/> , і Квітка-Основ'яненко <g/> , і романтики — чи могло на них впливати яке-небудь « <g/> Домоболіє проклятих <g/> » або інші продукти старокнижного <g/> , доромантичного погляду на мову й літературну творчість <g/> .
doc#81 Короткі ті дні йшли переважно на самопостачання — чи тих трямів на опалення <g/> , чи води з колодязя далеко за стрімким Мордвинівським узвозом <g/> , чи ближче — снігу <g/> , що мав бути розтоплений на воду <g/> , з усім вуличним сміттям і посмаком іржі <g/> , — собачих і котячих екскрементів там не могло бути <g/> , бо псів і котів у місті не лишилося <g/> , але людських <g/> , людської сечі виключити не можна було <g/> , адже вбиралень у місті не було <g/> , — та як було принести воду за кілометр <g/> , стрімким і зальодоватілим Мордвинівським узвозом <g/> , коли сил не було <g/> ?
doc#84 Але свобода — чи не тільки там <g/> ?
doc#27 зроджувалося ( <g/> як і літературно-оповідна проза взагалі <g/> ) з імітації селянського — чи краще « <g/> мужицького <g/> » — стилізованого монологу-оповіді чи діялогу — в його літературно-перебільшеному вияві <g/> .
doc#84 Але поруч Париж і Пациків — столиця світу і галицька діра — що це <g/> : знак високої синтези — чи символ безодні суперечности між несполучним <g/> ?
doc#96 Данські шпіци веж <g/> , візантійські колони й марокканські арки в одній споруді — чи не надто різноманітно <g/> ? </p>
doc#28 Справді — чи цей ідеал непорушно-мудрого спокою <g/> , коли все застигло в такій надлюдській гармонії <g/> , що плоди земні самі віддаються людині <g/> , — хіба він <g/> , бувши звульгаризований <g/> , не переходить у народню гумореску про хлопця <g/> , якому груші самі падають у рот <g/> , або в Гоголеву історію про те <g/> , як вареники стрибають самі в пельку щасливого Пацюка <g/> ?
doc#37 Тоді вона драстично різнилася від метрополії тим <g/> , що Нюрнберг стояв — чи лежав — у руїнах <g/> , а Фюрт був фактично неторкнений війною й бомбами <g/> .
doc#98 Знав я тоді — чи передчував не з <g/> , — як кажуть у Галичині <g/> , не з видження <g/> , а з голосу — Догадькового <g/> . </p>
doc#81 Для неї світ — це я <g/> , але мене не було безконечно довгих три — чи чотири — дні <g/> .
doc#16 Спроба « <g/> конкістадоризувати <g/> » українську « <g/> еліту <g/> » і протиставити її народові — і практично неплідна <g/> , і справді цілком чужа історії й психології українця — чи то з « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , чи то з т. зв <g/> .
doc#84 Босяцтво <g/> , блатняцтво <g/> , батярство <g/> , уркацтво — чи як там його ще назвати <g/> , стало останнім притулком індивіда <g/> .
doc#61 « <g/> Діти Чумацького шляху <g/> » стали цінним документом доби <g/> , зафіксували її деталі <g/> , неприступні багатьом спостережникам <g/> , — але може ще краще вони зробили б це <g/> , коли б взагалі зреклися форми — чи радше решток форми роману <g/> . </p>
doc#81 Та <g/> , зрештою <g/> , й того « <g/> чи — чи <g/> » було чимраз менше <g/> .
doc#81 Він був також єдиним на нашому курсі <g/> , хто читав — чи принаймні остентаційно приносив — « <g/> Нову µенерацію <g/> » <g/> .