Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 Так чи так <g/> , сьогодні вони хочуть лише до пекла <g/> . </p>
doc#99 Так і тепер <g/> , ахтанабілі сучасности мчать повз Катерину ( <g/> Оксану Забужко <g/> ) <g/> , не зупиняючися <g/> , її рука замліла <g/> , але <g/> , якщо котрийсь нарешті зупиниться й підбере її <g/> , чи водій скаже їй правду <g/> , куди він їде цією трасою без написів <g/> ?
doc#99 Чи в дорозі до пекла говорять правду <g/> , чи правда не знецінилася до нуля <g/> ?
doc#99 коли ще не народився Генрі Форд із своїм майбутнім ахтанабілем сучасности <g/> , коли тюпали кіньми чи волами і дороговказів не треба було збивати <g/> , бо їх ще і в тямку не
doc#99 ( <g/> Тільки і це тоді ще не звалося екзистенціялізм чи сартризм <g/> .
doc#99 Тут уже не якісь там рожеві чи блакитні солодкосяйні марева <g/> , а пах плоті і червінь густої крови <g/> . </p>
doc#99 Це час <g/> , коли ніби <g/> , за Миколою Кулішем <g/> , « <g/> Народнім Малахієм <g/> » <g/> , розпадаються форми <g/> , а не знати <g/> , чи з того постануть реформи <g/> .
doc#99 Але чи все це зветься політикою <g/> ?
doc#99 Приватний світ <g/> , світ я <g/> , починається прощанням з молодістю <g/> , звідки шлях веде на поріг задзеркалля <g/> , далі до молитви ( <g/> хоч не ясно <g/> , чи відкритої правдам віри й релігії <g/> ) <g/> , а ще далі — до суто вже жіночих мотивів огиди-потягу до чоловіків звіриного запаху і облямованих чорним нігтів <g/> , до захланної порожнечі жінок <g/> , жадібних чоловіка і жадібних його смерти <g/> , намірених побудувати світ « <g/> без Агамемнона <g/> » <g/> , спроможних забити його <g/> , але не спроможних жити без нього <g/> …
doc#99 Ще крок — і можемо опинитися в оточенні еріній-месниць чи фурій <g/> . </p>
doc#99 Персональний біль підсичує драму розхитаного <g/> , розхристаного світу а 1а Босх чи Бройгель <g/> ; а 1а марення Шевченкового « <g/> сон же <g/> , сон напрочуд дивний <g/> » <g/> , безглуздий хаос напівзбожеволілої країни підсичує метання поодинокої жінки <g/> .
doc#99 Навіть у розпанаханому <g/> , кирзовому світі нема виробництва самих правих ( <g/> скажімо <g/> , у Львові <g/> ) чи самих лівих ( <g/> скажімо <g/> , в Тюмені <g/> ) черевиків <g/> , навіть у розцентрованій промисловості екс-СРСР <g/> . </p>
doc#99 міцно склепані і не розпадаються на гетерогенні клапті <g/> ) <g/> . </p><p> Якби в мене запитали <g/> , чи мені подобається більше частина І чи II <g/> , без вагань і застережень я віддав би
doc#99 гетерогенні клапті <g/> ) <g/> . </p><p> Якби в мене запитали <g/> , чи мені подобається більше частина І чи II <g/> , без вагань і застережень я віддав би перевагу II <g/> . Апокаліптична частина І
doc#99 приватного в описі людської думки <g/> , сприймання й поведінки в найінтимнішому <g/> . </p><p> Ця межа відсувається чи <g/> , може <g/> , краще сказати <g/> , розсувається вже не одне століття <g/> , і межі тому
doc#99 Процес цей світовий <g/> , у всіх країнах <g/> , де не втручається цензура ( <g/> чи треба згадувати <g/> , що <g/> , для прикладу <g/> , в індійських і китайських фільмах заборонено показувати поцілунок <g/> , а в іранських навіть непокрите жіноче волосся <g/> ) <g/> , — і в усіх мистецтвах <g/> . </p>
doc#99 , і солодко <g/> , і страшно стає <g/> , і мимоволі думається — Боже великий <g/> , чи можна так невимушено <g/> , так просто про саму себе ( <g/> бо в ліриці скрізь про
doc#99 в ліриці скрізь про себе <g/> ) <g/> , про своє тіло й душу прилюдно говорити <g/> , чи можна виносити такі речі на юрбу <g/> . Та ж так не пишеться <g/> ! Сама вона
doc#99 ) І робиться це без пози і без вульгарности <g/> , навіть із певною делікатністю <g/> , іцо чимсь нагадує іноді навіть Миколу Зерова з його вмінням закувати свої зойки в залізні рамки поетичної дисципліни ( <g/> поза тим поета <g/> , далекого від Забужко <g/> ) <g/> , навіть без « <g/> нецензурних <g/> » слів <g/> , як просто дихається чи сниться <g/> . </p>
doc#99 На порозі 21 ( <g/> чи XXI <g/> ) сторіччя <g/> .