Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 і добродійникові від вдячного учня <g/> .
doc#91 І з кожною весною все більше <g/> …
doc#9 і потерпав <g/> » — « <g/> Подар <g/> .
doc#84 : </p><p> Взагалі — чого я прибув сюди <g/> , в Київ <g/> ? </p><p> Місто досить нудне <g/> … </p><p> І не знати <g/> , чи це ти в парк попав <g/> , </p><p> Чи десь в селі між
doc#87 І в глибині душі людина відчуває <g/> : щастя нема <g/> , народу нема <g/> , батьківщини нема <g/> .
doc#15 і перепелки <g/> , </p><p> а на небі лук веселки </p><p> ( <g/> У. Кравченко <g/> ) </p><p> Якби тут був лише перший рядок <g/> , то перепелки сприймалося б як знахідний множини <g/> , як об'єкт до присудка чути <g/> .
doc#84 І хай Мюнхен теж провінція <g/> , — все-таки той факт <g/> , що нас зірвало з наших островів <g/> , з наших тихих озер і ясних зір і принесло до руїн Мюнхену <g/> , — може <g/> , це добре <g/> .
doc#4 <p> І невжеж </p><p> кружлятиме з нею повіки </p><p> ця прекрасна планета — Земля <g/> ?
doc#16 і за співпрацю націй <g/> , особливо за " <g/> споконвічне братство <g/> " нашого народу з московським <g/> » <g/> .
doc#56 <p> І мертві шкірять зуби все ще білі і байдуже дірками дивляться незримо замість очей <g/> , що їм повиїдав вапняк <g/> . </p>
doc#79 і ляжемо ми трупом безславним і загородимо двері в Европу <g/> » <g/> .
doc#4 і тільки <g/> , </p><p> а в все таки з пуантою негайно за цим <g/> : </p><p> Та коли її нема <g/> , </p><p> в хаті холодно й вільго </p><p> і на душу спадає пітьма <g/> . </p>
doc#37 І так далі <g/> , і так далі <g/> . </p>
doc#13 І допомогти дійшлому критикові важко <g/> .
doc#9 і справи про кропки над і вони цілком полишають отим завзятим граматистам та правдивим схоластам <g/> , для яких " <g/> нема в світі <g/> , як букви <g/> "»5. </p><p> А це тільки сприяло ширенню позичень <g/> .
doc#40 і мовчки спиняється в порога« <g/> .
doc#76 І навпаки — « <g/> застій <g/> » доби Олександра Ш — і брак терміну в писаннях Победоносцева <g/> .
doc#11 І — нічого <g/> .
doc#77 І ось остання дія <g/> , останні слова <g/> , завіса і буря оплесків <g/> …
doc#72 і таким чином результат академічної праці на всіх відділах однаково є український <g/> ” ( <g/> там таки <g/> ) <g/> .