This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#76 | Можливо <g/> , що відмінність розвитку о ( <g/> та е <g/> ) була зв'язана <g/> , як постулювали Ганцов і Курило <g/> , з відмінним характером інтонування наголошених голосних у двох протоукраїнських регіонах — спадна інтонація в КП і рівна в ГП <g/> . </p> |
doc#78 | ; </p><p> д. Іменники типу зілля мають довгі приголосні плюс е ( <g/> Павловський позначає його ѣ <g/> ) <g/> : насгиьнѣ ( <g/> 7 <g/> ) <g/> , вєсільлѣ ( <g/> 28 <g/> ) та ін <g/> . |
doc#78 | Назву тут ці риси <g/> , спрямовуючи за більшим числом прикладів до Синявського <g/> : </p><p> 1. о <g/> , е в закритих складах часто не переходять в і не під наголосом <g/> , — починаючи від форми ясен у перших рядках « <g/> Причинної <g/> » <g/> , пор <g/> . |
doc#81 | Як актор Блюменталь завжди грав ту саму ролю <g/> , навіть Петіпа був трохи різноманітніший <g/> , він не цурався й комічних роль <g/> , приміром Хлестакова в « <g/> Ревізорі <g/> » або в пустопорожній <g/> , але дуже комічній п'єсці Томаса <g/> , що звалася в російському перекладі « <g/> Тётка Чарлея <g/> » з наголосом на е ( <g/> Знання англійської мови не належало до прикмет харківської публіки <g/> , та й всеімперської <g/> ) <g/> , Блюменталь-Тамарін до комічних роль не знижувався <g/> . |
doc#81 | Коли їм доводилося говорити по-російськи <g/> , вони вимовляли µ як українське г <g/> , а ц перед е та і пом'якшували <g/> . |
doc#89 | й. Нікий монах 1000 літ ловив прекраснійшу із всіх птиц птицу <g/> . </p><p> П и ш е к. Знал лі он <g/> , что уловит <g/> ? </p><p> Е р о д і й. Он |
doc#89 | д і й. Он знал <g/> , что єя повіки не уловит <g/> . </p><p> П и ш е к. Для чего ж себе пусто трудил <g/> ? </p><p> Е р о д і й. Как |