Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#73 <p> Вдалішою вийшла повість Юрія Косача « <g/> Еней і життя інших <g/> » <g/> , бо письменник не побоявся тут схопити свого героя попри всю його суб'єктивну героїчність критично <g/> , показати <g/> , як у ході подій останньої війни ідеал <g/> , вихований передвоєнними роками <g/> , частково втрачає під собою ґрунт <g/> , меркне <g/> , і герой змушений шукати нових шляхів <g/> , змушений перебудовувати себе й методи своєї дії <g/> .
doc#73 Застосовані вже в « <g/> Ноктюрні б-моль <g/> » <g/> , а особливо ощадно й доцільно в « <g/> Дні гніву <g/> » засоби кінових « <g/> напливів <g/> » <g/> , швидкого переміщення плянів і монтажу їх <g/> , перескоків дії <g/> , ефектів прожекторного <g/> , так би мовити <g/> , освітлення <g/> , яке дає змогу динамічно вихоплювати то одну <g/> , то другу частину цілости <g/> , створюючи враження швидкого руху <g/> , — дозволяють говорити про те <g/> , що в той час <g/> , як одні письменники шукають динамізації нашої прози в засобах розбудови напруженого сюжету <g/> , інші хочуть прийти до подібних наслідків зміною методи насвітлювання фактів і подій <g/> .
doc#79 <p> Решта дії « <g/> Народнього Малахія <g/> » відбувається в Харкові <g/> .
doc#79 Але Марина розтоптала свій дитячий світ <g/> , вона визнала гуманізм і поезію безплідними <g/> , руку свою вона простягла не мрійникові <g/> , а людині дії <g/> , Андре Пероцькому <g/> .
doc#80 Перше стосувалося до перипетій дії й розвитку характерів <g/> , друге — до поставлених інтелектуальних проблем <g/> .
doc#80 Симпатії автора явно на боці Хоми <g/> , і можна думати <g/> , що в ньому є риси автопортретности авторової <g/> , тоді як Петро якоюсь мірою втілює в собі риси української громади <g/> , не спроможної піднестися до інтелектуальних верхів'їв Хоми <g/> , громади <g/> , що запально штовхає до дії <g/> , зневажає мудрість <g/> , оступається <g/> , падає і веде до катастрофи <g/> , — української громади однаково вдома і на еміграції <g/> . </p>
doc#80 Це інша ситуація <g/> , ніж у « <g/> Приборканому гайдамаці <g/> » й « <g/> Самотньому мандрівникові <g/> » <g/> , де першоджерелом були і не автентичні визнання учасників дії і не твори мистецької вартости <g/> .
doc#81 Як досвідчені театрали <g/> , ми — Вова і я — вже знали перед початком дії <g/> , яка пора дня це буде <g/> .
doc#81 Я сидів за одним з крайніх столів <g/> , далеко від центру дії <g/> , зрештою я був ніщо <g/> , безвусе хлопчисько <g/> , ні з ким мене не знайомили <g/> , що говорилося <g/> , слабко долітало до мене <g/> .
doc#81 Виходячи з того <g/> , що комедія висміювала не так і не стільки провінційну адміністрацію <g/> , скільки всю структуру Російської імперії <g/> , Меєрхольд переніс дію до Петербурµу <g/> , барокізував її <g/> , що відкривало можливість і ще ширших <g/> , метафізичних тлумачень <g/> , як також динамізував <g/> , розбивши <g/> , як і в « <g/> Лесе <g/> » <g/> , статичні дії на зміну швидкоминущих епізодів <g/> , як у кіні <g/> .
doc#81 Поставивши наголос на арії Кармен з третьої дії опери <g/> , коли вона ворожить на картах і бачить свою приреченість <g/> , Немирович-Данченко перетворив усю оперу на античну трагедію фатуму й приречености <g/> .
doc#81 Вона не мала дії в традиційному сенсі <g/> .
doc#81 Це були блискучі вистави <g/> , але вони ще йшли в одному річищі з засновниками нового <g/> , « <g/> прожекторного <g/> » ( <g/> в буквальному й переносному сенсі <g/> ) театру в Росії й Німеччині <g/> : відмова від ілюзіонізму відтворення щоденного життя й психологізму <g/> , абстрактність місця дії <g/> , музичне оформлення говореного на сцені в гармонії з рухом <g/> .
doc#81 ) в другій дії « <g/> Золотого черева <g/> » ( <g/> « <g/> Je suis ici <g/> , Excellence <g/> …
doc#81 Студент — якщо не революціонер <g/> , то принаймні ліберал <g/> , людина самостійного думання <g/> , а то й дії — це вже не з образу Колі Медера <g/> , а з оповідань Леоніда Андрєєва ( <g/> « <g/> Тьма <g/> » та інше <g/> ) або Винниченка <g/> . </p>
doc#81 Я приготував для нього кілька курсових доповідей <g/> , переважно на межі літературо- й мовознавства — я досі згадую « <g/> Мова й стиль роману Ф. Достоєвського ЈБідні люди“» і « <g/> Про характер мови й стилю комедії Ґрібоєдова ЈГоре от ума“ за матеріялами 4-ї дії <g/> » <g/> , обидві з 1929 року <g/> .
doc#81 Але в міських сценах він не знайшов стилізації <g/> , і вони вагалися між натуралізмом і деклямативністю <g/> , не знаходячи ні єдиного стилю в собі <g/> , ні справжньої контрастовости супроти першої дії <g/> .
doc#81 Але це було в виняткових випадках <g/> , на певний час і в певних межах — воля вибору й дії лишалася в моїх руках <g/> .
doc#81 Завжди вона мусить вибирати щось із них <g/> , будь то війни й політичні перевороти <g/> , будь то економічний розвиток <g/> , будь то дії царів чи Леніна з його партією більшовиків <g/> …
doc#81 <p> Але як міг він говорити виразно <g/> , стисло й точно про таку просту програму дії — не виходити поза межі припущеного німцями <g/> , але в тих межах дбати за українські інтереси <g/> ?