Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 фонем — це знаки фонетичних типів <g/> , знаки абстрактів ( <g/> отвлеченностей <g/> ) <g/> , знаки результатів <g/> , очищених від позитивно даних властивостей дійсної появи або існування <g/> ” ( <g/> “ <g/> Русский филологический вестник <g/> , 5 <g/> , ст <g/> .
doc#89 Твори треба міряти не зовні привнесеними критеріями — географічними <g/> , партійними або історико-літературними <g/> , а внутрішніми <g/> .
doc#81 УКІЖівські курси були практичного й нормативного спрямовання <g/> , в університеті вони мали ухил теоретичний або історичний <g/> .
doc#40 Якщо простежуємо <g/> , як мова змінюється і розвивається протягом якогось часу <g/> , то ми підходимо діяхронно <g/> , або історично <g/> .
doc#12 : ранок ( <g/> бо <g/> : ранку <g/> ) <g/> , день ( <g/> бо <g/> : дня <g/> ) <g/> , заєць ( <g/> бо <g/> : зайця <g/> ) <g/> , або історично були випадні <g/> : дощ <g/> , мудрець <g/> , тесть <g/> , чебрець <g/> , лев <g/> , лоб <g/> , льон <g/> , мох <g/> , рот <g/> . </p>
doc#23 Шевченків вірш раз-у-раз удається до конкретного словника <g/> , чи то в змалюванні краєвиду ( <g/> вишневий сад <g/> , ревуть пороги <g/> ) або історичної минувшини ( <g/> козацька громада з булавами <g/> , бунчуками <g/> ) <g/> , чи то <g/> , і це особливо типово — в тропаїчному оформленні викладу своїх переживань <g/> : </p><p> Нехай думка <g/> , як той ворон <g/> , </p><p> Літає та кряче <g/> , </p><p> А серденько соловейком </p><p> Щебече та плаче <g/> … </p>
doc#81 Я не мав жадоби їх упізнати <g/> , не вгризався в їхню душу і в обставини їхнього життя <g/> , так <g/> , як я не цікавився історією будинка <g/> , де я жив <g/> , або історією фотеля <g/> , на якому сидів <g/> .
doc#10 До хибности його схеми в ( <g/> 4 <g/> ) спричинилося <g/> , можна думати <g/> , хибне і чисто апріорне твердження <g/> , ніби “ <g/> цей процес ( <g/> розвитку — Ю.Ш. <g/> ) в дифтонгізованих о <g/> , е сливе на всьому просторі української язикової території в основному свойому напрямку був єдиний <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 133 <g/> ) і що відмінність сучасних рефлексів — і ( <g/> або ї <g/> , ы <g/> , у <g/> ) в південних говірках <g/> , поліфтонги в північних — це “ <g/> не два шляхи процесу <g/> , а дві стадії того ж самого процесу <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 137 <g/> ) <g/> . </p>
doc#55 Ґвалтовне впровадження мовних рис цього періоду тепер було б штучним і наївно-романтичним <g/> , але цілковите викорінення цієї спадщини <g/> , навіть <g/> , коли в гру входять елементи польського <g/> , німецького або їдиш походження ледве чи бажане <g/> .
doc#40 У той час <g/> , як інші частини мови називають предмети або їх ознаки <g/> , займенник своєю природою не називає нічого безпосередньо <g/> , а тільки вказує <g/> , окреслюючи предмети або їх ознаки через їх стосунок до особи мовця <g/> , місця <g/> , часу і характеру його висловлення <g/> .
doc#40 У той час <g/> , як інші частини мови називають предмети або їх ознаки <g/> , займенник своєю природою не називає нічого безпосередньо <g/> , а тільки вказує <g/> , окреслюючи предмети або їх ознаки через їх стосунок до особи мовця <g/> , місця <g/> , часу і характеру його висловлення <g/> .
doc#81 П'єси А. Луначарського — їх ішло три <g/> : « <g/> Королевский брадобрей <g/> » <g/> , « <g/> Слесарь и канцлер <g/> » і « <g/> Медвежья свадьба <g/> » — були більше в традиціях передреволюційного символістично-експресіоністичного театру <g/> , і соціяльні моменти в них були тільки побічні або їх і зовсім не було <g/> ) <g/> .
doc#40 Українське хлопчик англієць мусить перекласти двома словами little boy <g/> , а натомість нашим словосполученням громадянська війна або їхати верхи в німецькій мові відповідають слова Bürgerkrieg і reiten <g/> . </p>
doc#52 Але все чисто залежатиме від того <g/> , чи вони ( <g/> або їхні спадкоємці <g/> ) зможуть спуститися з чистих емпіреїв серця до тверезих деталів <g/> , земних і часто брудних <g/> , безсердечної законности <g/> .
doc#9 <p> 7. Безперечні галицькі впливи можна відзначити в багатьох поодиноких іменниках або їхніх парадигмах <g/> .
doc#55 Практично дві головні стратегії були <g/> : 1 <g/> ) якщо українська мова або її діялекти мали варіянти <g/> , вибирати той <g/> , що був близький або спільний з російською мовою <g/> ; і 2 <g/> ) якщо слова або написання бракувало в українській мові <g/> , позичати їх з російської <g/> , звичайно в відношенні один до одного <g/> .
doc#40 Його роля — підсилювати дію і підкреслювати її неперешкодже- ність <g/> , її залежність тільки від дійової особи ( <g/> собі <g/> ) або її корисність для співрозмовника ( <g/> тобі <g/> , вам <g/> ) або для самого мовця ( <g/> мені <g/> , нам <g/> ) <g/> .
doc#40 голодівка <g/> ) <g/> , а частіше — знаряддя дії ( <g/> затичка <g/> , прядка <g/> ) або її наслідок ( <g/> кладка <g/> , січка <g/> ) <g/> .
doc#12 V Б 3 або її не взято в риски ( <g/> див <g/> .
doc#40 Цим же наростком творяться дієслова від іменників <g/> , коли ці іменники виступають у значенні ознаки або її носія <g/> : звіріти <g/> , кам'яніти ( <g/> = не стати звіром <g/> , каменем <g/> , а таким <g/> , як звір <g/> , як камінь <g/> ) <g/> .