Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 На практиці не можна цілком відмежувати синхронний підхід від діяхронного <g/> , бо кожного разу <g/> , як ми хочемо підійти синхронно <g/> , ми все таки помічаємо <g/> , що одні явища в системі мови виступають як нормальні <g/> , інші — як нові й не зовсім звичні <g/> , ще інші — як застарілі <g/> .
doc#93 Гротескові три няньки малого Михайла наче зійшли з кону « <g/> Народнього Малахія <g/> » <g/> , де вони були трьома дочками Малахія Стаканчика <g/> , тільки тепер до їхніх умовних <g/> , ніби танцівних рухів додалися ще іронічні балетні туфельки <g/> .
doc#81 Один раз <g/> , коли я героїчно боронив свою портьєру від зазіхання промерзлого салдата <g/> , так ніби серед апокаліпси вибухів і пожеж ще існувала якась власність на речі <g/> , — і мало не був застрелений <g/> , — про що я оповідав раніше <g/> .
doc#62 Українські наукові осередки ще існували <g/> , але явно втрачали широту подиху <g/> , творчий запал і навіть здатність перебувати на рівні сучасного знання <g/> .
doc#81 Під емаллю малюнок <g/> : маля в колисці під <g/> , так <g/> , малою ватяною ковдрою <g/> , тільки не синьою <g/> , а біло-червоною <g/> , коло дитини в колисці молода мати чи старша сестра в кокетному солом'яному капелюшку <g/> , прикрашеному квітами <g/> , далі загорожа й деревце <g/> , — видно <g/> , прихатній садок <g/> , — така собі пасторальна ідилія <g/> , які могли ще існувати в 1908 році <g/> , але і тоді радше в ілюстраціях з німецьких родинних журнальчиків <g/> .
doc#10 Констатувавши впливи літературної мови <g/> , що розкладають говірки <g/> , Ганцов висуває тут програму якнайскорішого і янкайдетальнішого вивчення говірок <g/> , поки вони ще існують <g/> .
doc#52 Чисті жанри — чи вони ще існують <g/> ?
doc#65 <p> Ці процеси тривають далі <g/> , але іменники жіночого роду на приголосний ще існують в українській мові <g/> .
doc#16 Воно оголосило нещадну війну психологічному типові малороса <g/> , і хоч цей тип ще існує ( <g/> великою мірою саме завдяки слабостям і хибам вісниківства <g/> ) <g/> , але роля його стала виразно третьорядною <g/> .
doc#52 У другому стара релігія ще існує <g/> , але новій уже не бракує адептів <g/> , ні одна здебільшого не виступає в чистому вигляді <g/> .
doc#73 До кінця 1944 року ще існує видаваний німцями для українських робітників журнал « <g/> Дозвілля <g/> » <g/> , але він не міг стати літературним осередком через свій специфічний популярний і популяризаторський характер <g/> .
doc#41 А поруч ще існує жива <g/> , справжня природа росте з землі справжнє дерево <g/> , прилетіла пташка <g/> , змушена <g/> , правда <g/> , сісти на книги <g/> … </p>
doc#84 Повторив почасти тому <g/> , що його « <g/> збагачений реалізм <g/> » взагалі повторення <g/> , а почасти і логічно <g/> , бо хіба будинок відпочинку в Галичині 1943 року не був спробою створити ілюзію <g/> , що ще існує світ 10-х років нашого сторіччя <g/> . </p>
doc#35 В цей час ще існує тип воїна-мужа <g/> , ще існує тип людини <g/> , готової всіма засобами битися за свою державу ( <g/> Мазепа <g/> !
doc#35 В цей час ще існує тип воїна-мужа <g/> , ще існує тип людини <g/> , готової всіма засобами битися за свою державу ( <g/> Мазепа <g/> !
doc#22 Вибір — коли вибір ще існує — обмежується на тому <g/> , чи бути людині вільною й занедбаною <g/> , чи стати рабом або наглядачем рабів <g/> , вибір між самотністю самотнього і самотністю в гурті <g/> . </p>
doc#42 Другий безумовний <g/> , Ніцше <g/> , усвідомлював <g/> , що « <g/> ніколи ще істина не повисала на плечі безумовного <g/> » <g/> .
doc#10 305. </p><p> 3 <g/> ) У статті Wspölczesny stan ukrainskiej dialektologji <g/> , Lud Slowianski <g/> , I <g/> , 1929—1930 Зілинський приймає важливий висновок діялектологічних дослідів Ганцова про неможливіть зв'язувати генетично північно-українські говірки з українськими карпатськими говірками <g/> , як він припускав давніше <g/> , і — що ще істотніше — відмінності акцентуаційної системи погоджується вважати за вихідний пункт класифікації українських говірок ( <g/> А299 <g/> ) <g/> . </p>
doc#51 Можна ще їх розкопати й полум'я роздмухати <g/> . </p>
doc#9 Що ж до єдности літературної мови <g/> , то І. Франко відсуває її на майбутнє <g/> , вважаючи <g/> , що в його час для неї ще нема передумов <g/> : </p><p> « <g/> Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями й галичанами на полі язиковім і таким способом причинитися до полагодження одного дуже важного питання — будущої єдности і одноцільности нашої літературної мови <g/> , будугцої <g/> , повторяю <g/> , бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних <g/> , дуже важних причин мати не можемо <g/> »2. </p><p> Тут І. Франко цілком слушно пов'язує створення єдиної і одноманітної літературної мови на всій Україні з політичними передумовами <g/> .