Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#29 Ну і <g/> , не забуваймо <g/> , тоді це був театр з провінції <g/> , а тепер він мав стати провідним <g/> , затьмаривши франківців ( <g/> що харків'янам не так уже й боліло <g/> ) <g/> , і — головне — доброго старого Синельникова <g/> , — правда <g/> , вже за бортом <g/> , але все ще в ролі непомерклого символу <g/> , — фортеця милої традиційної провінційности першої кляси <g/> : ми найкращі після Москви й Петербурґу <g/> , ми на рівні <g/> , так <g/> , із київським Соловцовим <g/> !
doc#88 Спочатку люди самі не помітили <g/> , що їх посадили за шкільну парту <g/> , гадали <g/> , що все ще залишаються вільними <g/> . </p>
doc#72 Це вказує <g/> , що українське суспільство Галичини й Буковини на той час все ще складалося головним чином з селянства й інтелігенції <g/> , яка вийшла з села і йому служила <g/> : передусім духовенства та вчителів <g/> ; меншою мірою правників та лікарів <g/> .
doc#81 Але тоді ж <g/> , від осени <g/> , а особливо зими <g/> , все яснішою ставала приреченість німецької спроби завоювати Схід Европи і неминучість їх відступу й повернення радянського війська і ладу <g/> .
doc#62 Один раз вона коротко сповідається ( <g/> називаючи Донцова " <g/> редактор <g/> " і злегка маскуючися порівнянням своїх стосунків із Донцовим до фактів життя адресатки <g/> ) <g/> : " <g/> Редактор ставиться до мене так <g/> , як Андрій Крижанівеький до тебе <g/> : все <g/> , що я кажу <g/> , роблю <g/> , пишу <g/> , кожний мій рух <g/> , усміх - все є для нього " <g/> надзвичайне <g/> " <g/> .
doc#40 : « <g/> Нація — це перш за все єдність духова <g/> , культурно-історична <g/> » ( <g/> Липин <g/> .
doc#33 Відповідь – життя це рух <g/> , це нескінченна миготлива плинність <g/> , це здобування світу <g/> , а в здобуванні світу – відкриття людини <g/> , у відкритті людини – знайдення себе <g/> , і все – чарівне й мінливе й незмінне <g/> , як вогонь <g/> .
doc#58 Але це все — вислід вимоги бути чесним у життьовому <g/> , не мистецькому сенсі слова <g/> . </p>
doc#81 Кількадесят років пізніше Гончар оповів дещо — звісно <g/> , не все — з історії своїх перших місяців війни <g/> : « <g/> добровільцями <g/> » були всі студенти-чоловіки партійці й комсомольці <g/> , і з них утворено студентський батальйон <g/> .
doc#40 Це все — щаблі поступової формалізації звороту <g/> : від виразного наказового способу через наказовий спосіб <g/> , виражений дієсловом формального значення — до цілковитого усунення наказового способу <g/> ; така формалізація можлива тут через те <g/> , що наказовий спосіб тут виступає <g/> , власне <g/> , як показник емоційности <g/> , а таким показником легко може бути й вигук <g/> .