Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#83 Безнастанні заклики до боротьби проти турків і татар у проповідях Галятовського <g/> , Барановича і всіх українських проповідників XVII сторіччя <g/> , ба навіть і самого Стефана Яворського <g/> , — не загальники <g/> , як може тепер здатися <g/> , і не результат татарських наскоків на Україну <g/> , а насамперед вияви цієї універсально-християнської ідеології <g/> . </p>
doc#81 <p> І сама вона пройшла через важкі випробування <g/> , найтяжчим з яких був арешт і загибель у в'язниці її сімнадцятирічного сина Нестора <g/> .
doc#91 Навіть ім'я героя Данько чи не « <g/> Старухе Изергиль <g/> » зобов'язане своїм існуванням <g/> , а найгірші штампи в змалюванні революціонерів живцем перейняті з « <g/> Мать <g/> » Горького <g/> : « <g/> Виривала десь із самого дна свого серця дивно правдиві <g/> , заборонені всюди слова і кидала їх просто в серце Данькові <g/> , ніби ті зерна <g/>
doc#25 Така вже доля конкретно-історичних завдань окремих поколінь <g/> : покоління мусить виконати це завдання <g/> , інакше самому життю нації загрожує заглада <g/> ; і честь і слава сумлінним працівникам цього покоління <g/> .
doc#22 Ні <g/> , він заперечує існування самого театру <g/> .
doc#58 <p> Як-не-як <g/> , попри всі самою авторкою створені перешкоди <g/> , попри непевність <g/> , чи їй самій була ясна остання проблема її твору <g/> , вона все таки винесла цю проблему <g/> , одна з перших у нашій літературі <g/> , і цього вистачає <g/> , щоб її « <g/> Домаху <g/> » шанувати <g/> . </p>
doc#10 Установлення цієї межі — велика заслуга Курило <g/> , і воно відкриває великі перспективи для історії української мови <g/> , що їх сама Курило вже не встигла висвітлити <g/> .
doc#27 Тому ці літературні твори відбивають <g/> , поза особою автора <g/> , особу уявного читача <g/> , читача <g/> , баченого автором <g/> , а через те — своєрідне заломлення <g/> , — подруге <g/> , ще раз <g/> , — самого автора <g/> .
doc#27 Знає добре нашу історію <g/> , а пісні так співає ( <g/> та все наські <g/> ) <g/> , що аж серце радується <g/> » ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> , листи до неї <g/> , що їх <g/> , на жаль <g/> , маємо тільки два <g/> , 1856 року <g/> , — самі собою прекрасні описи ідилії ( <g/> і трохи — нудьги <g/> ) поміщицьких маєтків на Україні — прекрасні варіяції « <g/> Садка вишневого коло хати <g/> » <g/> , перенесеного з селянського до дідицького життя — листи ціне виходять поза межі простих настроїв <g/> , деталів щоденного побуту і тим самим окреслюють образ жінки вірної <g/> , доброї <g/> , чутливої <g/> , безмежно відданої своєму чоловікові <g/> , але і тільки <g/> , так що <g/> , їх прочитавши <g/> , так і хочеться сказати за Кулішем <g/> , там таки <g/> : « <g/> Добрі люди <g/> , тільки скучно <g/> » <g/> .
doc#13 Важить те <g/> , що він розчинений у землі <g/> , що він — український <g/> , що він — сама Україна <g/> . </p>