Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Але <g/> , думав я <g/> , то були погляди двадцятип'ятилітньої давности <g/> , напевне <g/> , сам Якобсон уже переконався в їх застарілості й слушності <g/> , і тепер <g/> , у п'ятдесятих роках <g/> , я зможу його остаточно в цьому переконати <g/> .
doc#9 Іноді І. Нечуй-Левицький пропонує явні русизми ( <g/> взрив замість вибух <g/> ) <g/> , а особливо цікаві ті випадки <g/> , де він замість того слова <g/> , яке вважає за галицьке <g/> , пропонує сам якраз галицьке слово ( <g/> добуток <g/> , стосунки <g/> , почасти назвище <g/> ) <g/> .
doc#47 Відповідно й сам Єроним у другому вступі до твору прохає Бога — </p><p> Дай з миром у душі новий </p><p> паперу розгорнуть сувій <g/> , </p><p> почати трудних днів літопис <g/> ! </p>
doc#92 А за тим була крихітка наївности <g/> , якої не помічав сам і був би здивований <g/> , якби інші помітили <g/> .
doc#27 Усі його « <g/> романи <g/> » кінчаються нічим <g/> , і це ніщо веде до розриву <g/> , який він здебільшого сам і впроваджує <g/> .
doc#28 Він звик бути сам і поринати « <g/> у хатню тишу і самотню думу <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , але йому тяжко відчувати <g/> , що вже стільки « <g/> літ один німує він у нетрях захололих <g/> » ( <g/> « <g/> Чернишевський у Вілюйську <g/> » <g/> ) <g/> , і він з болем і страхом бачить себе « <g/> старого <g/> , кволого <g/> , забутого всіма <g/> » ( <g/> « <g/> Овідій <g/> » <g/> ) <g/> , Він знудився щоденним сірим побутом <g/> , потребою « <g/> всякдень стрівати на річнім кругу <g/> » все те саме ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) <g/> , а чужа радість у ньому хіба « <g/> лиш
doc#92 А що я сам і тепер не поспішав <g/> , то мій стрибок через океан не стався й зимою <g/> . </p>
doc#59 Абстрактність і вимушена символічність образу Лариси <g/> , внутрішні суперечності або недоговореність деяких інших образів ( <g/> Кравчук <g/> , Божок <g/> , почасти й сам Ірин <g/> ) <g/> , рештки <g/> , правда <g/> , нечисленні <g/> , романтичної манери <g/> , брак виразного образу завтра ( <g/> « <g/> Когда же придет настоящий день <g/> ?
doc#17 Голубі мрії – і разюча безпорадність у дійсності <g/> , всесвітянські пляни реформи людини – і знищення основ <g/> , на яких сам існуєш <g/> , фактично – діяльність шкідлива й руїнницька <g/> , суб'єктивно – безкорисливе <g/> , самовіддане служіння людині й людству <g/> .
doc#11 Шифр його в нас знов Го <g/> , але не те <g/> , що Гофман <g/> , а те <g/> , що Микола Гоголь <g/> , сам — хтозна — може напівпричинний <g/> , подібно до мистця ЧАРТкова <g/> . </p>