Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#50 Незаперечні окремі збіги інтонації поеми </p><p> з інтонацією П. Куліша періоду Хуторної поезії і Дзвона <g/> , як от уже у вступі <g/> : І <g/> , залишаючись самотнім <g/> , він схилявся нишком до святої ліри <g/> , яка гуде й мені неначе в дзвін <g/> : о горе <g/> , мрійнику <g/> , тобі без міри <g/> , Коли живиий ще ти <g/> , то стогін струн шукає вух живих і серед трун <g/> , —або в звертанні до дівчини </p><p> О <g/> , дівчино <g/> , царице мрій моїх <g/> , </p><p> у тебе опрощення я благаю </p><p> за мій єдиний і найтяжчий гріх <g/> , </p><p> що із святині серця посилаю </p><p> твій образ на розпутище доріг <g/> … </p>
doc#87 Воно прагне щирости і віри <g/> , поезії і людяности <g/> , дружби і чистого кохання <g/> .
doc#23 До такої думки схилявся <g/> , здається <g/> , і Микола Плевако <g/> , судячи з його не досить виразного висловлення і місця <g/> , приділеного Петренкові в Плеваковій хрестоматії1. Коли 1848 року дійшло до поновного <g/> , доповненого видання поезій Петренкових <g/> , після років <g/> , що були наповнені відгомоном Шевченкової збірки і інших його творів <g/> , харківський поет мусів зайняти свою позицію <g/> : або капітулювати перед Шевченком або боронити своєрідність своєї поезії і обстоювати її право на існування <g/> .
doc#63 <p> Тема я і Україна або ми і Україна - це <g/> , власне <g/> , типова тема еміграційної поезії — від Олеся до Маланюка <g/> .
doc#4 Привілей поезії — не називати <g/> , не договорювати й недоговорювати — використаний у цій книзі дуже широко й винятково майстерно <g/> .
doc#50 Тим то <g/> , з одного боку <g/> , маємо бронзове звеличення поета і поезії — перифраз потужного Горацієвого аere perennius в октавах 582-587 <g/> , а з другого боку <g/> , зойк одчаю в перших рядках вступу <g/> : </p><p> О <g/> , горе <g/> , мрійнику <g/> , тобі без мір </p><p> і гріх без опрощення в кожнім разі <g/> , </p><p> коли ти <g/> , склавши геніальний твір <g/> , </p><p> його громадській віддаєш увазі <g/> . </p>
doc#56 Так само <g/> , як вони уникають — у поезії — поезії <g/> .
doc#47 <p> В основі лежить — як і в поезії — постулят окремішньої української споконвічної <g/> , прадавньої духовости <g/> , що найповніше виявилася в народньому мистецтві і що її за всяку ціну треба зберегти <g/> .
doc#13 Він був політик <g/> , але і до його непоетичного вуха дійшов тут первень поезії — ритм <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> .