Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 вічне гасло — вічно мінливе — і в суті недосяжне <g/> . </p><p> Я ще повернуся далі до того <g/> , що називає себе
doc#36 . Він був свідомий цього <g/> . Він говорив <g/> : « <g/> Я їм струсону всі клепки в голові Христовою мукою
doc#103 в Україні й Европі <g/> , написані років сорок тому <g/> . Я їх довго не хотів друкувати <g/> . Тому що багато
doc#90 до війни у нас були парфуми " <g/> Альпійський луг <g/> " <g/> . Я їх одного разу подарував Лілі на іменини <g/> » <g/> … </p>
doc#79 голубої симфонії ( <g/> заграв на дудку <g/> ) <g/> . Я — всесвітній пастух <g/> . Пасу череди мої <g/> . Пасу <g/> ,
doc#11 , і його вже сказав Тичина <g/> , сказав ще 1917 року <g/> : « <g/> Я — дужий народ <g/> , Я молодий <g/> » <g/> ? </p><p> І це так <g/> , саме так <g/> , хоч
doc#97 на такий фільм цілий <g/> , увесь уповільнений <g/> ? Я — напевно ні <g/> . </p><p> Але будьмо справедливі <g/> :
doc#29 . <g/> ) </p><p> Харків виставу не сприйняв і не прийняв <g/> . Я — не зрозумів і захопився <g/> , харківська публіка —
doc#40 уживається в називному відмінку <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Я — невпокорений ізгой <g/> » ( <g/> Полт <g/> . <g/> ) <g/> . Вживання в
doc#6 : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> . Я <g/> … на крилах перелетів до чарівних зал Академії