Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#95 батьківську любов і опіку в Василя Сімовича <g/> . Ми називали його дядьо Вася <g/> , але був він більше <g/> ,
doc#95 Сон <g/> , сповнений мало не божевільного сновиддя <g/> . Ми оглядали мистецький музей <g/> . Відвідали щойно
doc#95 » <g/> . <g/> ) </p><p> Ну <g/> , і звичайно <g/> , ми просто їздили по місту <g/> . Ми — це мої провідники-гостителі-колеґи і я.
doc#95 шофер став і собі вставляти українські слова <g/> . Ми б назвали це суржиком — трохи презирливо <g/> . Але
doc#95 . Щонайменше це має бути Львів — Київ — Харків <g/> . Ми не повинні віддати це місто <g/> . Кордон з Росією
doc#96 собою <g/> . Це не легше <g/> , ніж купити хутір чужинцеві <g/> . </p><p> Ми знову при хуторі <g/> . Хуторів є коло 2000 <g/> , вони
doc#97 поета <g/> , не виходять поза межі трюїзмів <g/> . Ми вже бачили <g/> , першим героєм розвідки-роману
doc#98 . <g/> ) Зовсім <g/> , як та Маланка в Коцюбинського <g/> : « <g/> Ми хоч бідні <g/> , але чесні <g/> . Хоч живемо з пучок <g/> , а проте
doc#98 , я не бачу причин перекреслити це гасло <g/> . Ми хворі на ті самі хвороби <g/> . Де хвороба
doc#99 великі нації породжують великих песимістів <g/> . Ми породжуємо — значить <g/> , ми велика нація <g/> . </p><p> Тільки