Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 Його вірші могли б бути аморфні <g/> , але так само добре відкладаються і в форму <g/> , що існує як даність — і може ще виграють від цього <g/> , бо суть дотримання формальних приписів в них — у легких зсувах від звичайного — то синтаксичних <g/> , то семантичних <g/> : </p><p> Я озеро благосне снитиму <g/> … </p>
doc#40 <p> Збільшення ознаки може ще показувати наросток -еньк ( <g/> ий <g/> ) <g/> , про що вже говорилося <g/> ; про ступенювальні наростки -іш ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -ш ( <g/> ий <g/> ) див <g/> .
doc#93 Його Провідний говорить у мікрофон <g/> , — Лящ і Свинка з ревій березільських не могли ще цього робити <g/> .
doc#81 Не міг я вийти зі здивовання <g/> , спіткавши тепер після десятирічної невідомости про його долю — Юрка Лавріненка <g/> .
doc#52 ( <g/> Це був дуже цікавий випадок народження малороса <g/> , і <g/> , тема важлива <g/> , може я повернувся <g/> , щоб її обговорити в окремій статті <g/> .
doc#66 Не можна дати такого образу <g/> , який би сполучив у собі всі ці теми <g/> : Юда — християнин <g/> , історичний Юда <g/> , зрадник зі своєю психологією <g/> , « <g/> українська <g/> » тема зради <g/> , селянська тема <g/> , тема буденщини <g/> , — може якийсь актор колись зможе сполучити все це в одному образі — тепер такого актора ми уявити собі не можемо <g/> .
doc#40 От саме через ці точки стичности з прислівником і з дієприкметником дієприслівник може іноді наближатися до цих частин мови <g/> , частково або цілком утрачаючи дієслівні властивості <g/> .
doc#64 Може іншим разом я повернуся до цих речей <g/> .
doc#6 Він став професіоналом <g/> , а його болюча непристосованість до середовища <g/> , з якого він вийшов <g/> , як і того <g/> , до якого мав би прийти <g/> , робить його носієм драматичного роздвоєння <g/> , хоч водночас соціолог не може її вирвати з контексту урбанізаційних процесів двадцятого сторіччя й розмивання сільської людности <g/> .
doc#81 У десять років я вже читав « <g/> Ромео і Джульєтту <g/> » Шекспіра і на заввагу матері <g/> , що я не міг її розуміти <g/> , гордовито відповідав <g/> , що мені абсолютно все ясно <g/> .