Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Дієприкметники розсміяний <g/> , зібраний утворені тут від дієслів розсміятися <g/> , зібратися і мають радше активне значення ( <g/> ранок <g/> , що сміється <g/> ; ми <g/> , що зібралися <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 <p> Розпізнати Lehnwörter може тільки науковець і має це значення тільки для історії мови <g/> , історії культури і історичних наук взагалі <g/> .
doc#90 Автор не дуже уважний до окремих своїх героїв <g/> , хоч кожний з них і має власну характеристику і його не сплутаєш з іншими <g/> .
doc#65 Тверда вимова приголосних перед і має зникнути з української літературної мови <g/> , як давніше в Харкові зник пам'ятник Блакитному <g/> .
doc#40 Одначе коли прикметник стоїть перед усім сполученням і має стосуватися не до кожного предмета зокрема <g/> , а передусім до самої кількости <g/> , він може бути узгодженим не з іменником <g/> , а з числівником і стояти <g/> , отже <g/> , в називному відмінку <g/> , напр <g/> .
doc#40 А коли вони вживаються не в своєму прямому значенні ( <g/> »спосіб самодовільної дії« <g/> ) <g/> , то вони <g/> , хоч і мають підмет <g/> , але зовсім утрачають здатність відмінятися і стоять завжди в тій формі <g/> , яка є нормально формою другої особи однини <g/> .
doc#40 У давальному <g/> , орудному і місцевому множини практично <g/> , за дрібними винятками <g/> , про які мова буде далі <g/> , всі іменники мають однакові закінчення <g/> , — відп <g/> .
doc#81 І в промовах він не переконував <g/> , навіть не намагався захопити <g/> , він наказував <g/> , знавши <g/> , що інші мають слухатися <g/> . </p>
doc#30 Проте історія має свої коники <g/> : Наума Аркадійовича розстріляно 1937 <g/> , а я ще досі ряст топчу <g/> . </p>
doc#73 <p> У той час <g/> , як дехто з письменників дотримувався традиційної реалістично-побутової лінії нашого письменства <g/> , так само за давньою традицією переплітаної ліричними партіями <g/> , — маємо тут на оці насамперед « <g/> Діти Чумацького шляху <g/> » Докії Гуменної і « <g/> Війну <g/> » Федора Дудка <g/> , інші письменники розвивали традицію реалістичного роману в різних напрямах <g/> .