Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 Не боїться він і дуже складних образів майже імажиністичного типу ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні дахів високих пожадливо бузу татарську ссуть <g/> » – « <g/> Замість блакиті висне повсть <g/> » <g/> ) або прозаїзмів <g/> : </p><p> На чорта нам такого фільма <g/> ? </p>
doc#78 <p> Але в дальших випадках годі думати про вплив Шевченкової говірки <g/> , якщо навіть припустити слабкі північні впливи на неї <g/> : </p><p> 3. Перед початковим о- не буває типового для південно-київських говірок протетичного г <g/> : оріхи <g/> , виострю 23 <g/> ) <g/> ; </p><p> 4. Ненаголошені о <g/> , у <g/> , за рідкими винятками <g/> , не плутаються 24 <g/> ) <g/> ; </p><p> 5. В іменниках типу зілля поруч нормального -а є випадки з -е після подовжених приголосних <g/> : весілле <g/> , возліссе <g/> , камінне 25 <g/> ) <g/> ; </p><p> 6. У дієсловах 2 дієвідміни в 1 особі одн <g/> .
doc#40 Нарешті подовження н з'являється і в таких прикметниках <g/> , як старанний <g/> , сумлінний <g/> , притаманний ( <g/> де почасти підтримується наявністю подовженого н у відповідних іменниках типу старання <g/> , сумління <g/> ) <g/> .
doc#40 Нарешті вживання цих збірних числівників поширилося на іменники середнього роду ( <g/> мабуть не без впливу вживання при іменниках типу теля <g/> , ягня <g/> , де основа однини відмінна від основи множини <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#78 ; </p><p> д. Іменники типу зілля мають довгі приголосні плюс е ( <g/> Павловський позначає його ѣ <g/> ) <g/> : насгиьнѣ ( <g/> 7 <g/> ) <g/> , вєсільлѣ ( <g/> 28 <g/> ) та ін <g/> .
doc#65 <p> 4. Інакше слід оцінити заміну закінчення -и на -і в родовому відмінку однини іменників типу радість <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , вимогою правопису 1928 р. було писати <g/> , а отже й вимовляти -и. Закінчення -и тут старіше <g/> , і <g/> , можливо <g/> , що по говірках воно ще трапляється частіше <g/> , ніж -і. Але в історичному розвитку бачимо <g/> , як послідовно й поступово в цьому типі відміни іменників усуваються в різних відмінках форми на -и <g/> , — спершу в давальному й місцевому однини <g/> , пізніше в називному відмінку множини <g/> , а в новіші часи — і в останньому бастіоні форм на -и <g/> , в родовому відмінку однини <g/> .
doc#64 Виходячи з свого ідеалу словесно-літературної України <g/> , представники інтелегенції типу Любченка штовхали народ на шлях коляборації з німцями і підпорядкування останнім <g/> . </p>
doc#40 <p> Пестливість ми можемо відтворювати передусім за допомогою пестливих наростків <g/> , які в українській мові можуть використовуватися не тільки в іменниках і прикметниках <g/> , а і в прислівниках і навіть подекуди в дієслові ( <g/> в інфінітиві типу їстоньки <g/> , спатоньки <g/> ) <g/> .
doc#51 <p> Бузук був ученим іншого типу <g/> , ніж тут названі його сучасники <g/> .
doc#25 Так робить він зокрема і в своїй другій статті на морфологічні теми — про закінчення іменників “ <g/> м'якого <g/> ” типу <g/> .