Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 Було б це щось на зразок <g/> : Яковенко — примітив <g/> , стаття його не варта уваги <g/> , якби не те <g/> , що таких примітивів багато <g/> , і тому доводиться доказувати прості істини <g/> .
doc#1 А що таких коротких періодів у його недовгому творчому житті було декілька <g/> , то це доводить <g/> , з якою швидкістю Т. Шевченко зростав і зрілішав <g/> , що й не дивно <g/> , коли взяти до уваги винятковість його життя <g/> , яке винесло його з найнижчих глибин суспільства до його верхів <g/> , яке кидало його на дно і возносило знову <g/> . </p>
doc#10 Таким чином погляд Ганцова про незмінність о в ненаголошених складах у північних говірках як таких і сьогодні треба вважати за ближчий до істини <g/> . </p>
doc#40 А загалом доля прийменникових дублетів не відрізняється від долі мовних дублетів як таких <g/> : вони або виходять з ужитку <g/> , або хоч злегка диференціюються значенням <g/> . </p>
doc#40 Для іменників як таких типові тільки чотири приростки <g/> : </p><p> Приросток па- <g/> , завжди наголошений ( <g/> крім парубоцтво <g/> ) <g/> , при іменниках 1-ої відміни показує побічність даного предмета супроти того <g/> , який позначається тією ж основою без приростка ( <g/> пагін <g/> , пагорок <g/> , пакіл <g/> , парубок <g/> , пасмуга <g/> , пасока <g/> , пабородки <g/> ) <g/> , а при іменниках 3-ої відміни — збірність ( <g/> памолодь <g/> , паморозь <g/> , патолоч <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток пра- <g/> , в односкладових іменниках завжди наголошений <g/> , показує велику віддаленість предмета в часі <g/> , часто первісність предмета ( <g/> прадід <g/> , правнук <g/> , прабатько <g/> , праліс <g/> , пралюдина <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток уз- показує просторові поняття
doc#26 І таких справжніх білих плям нездійсненого є багато у творчості Шевченка <g/> .
doc#9 Але і таких словників у нас цілком нема <g/> , коли не брати до уваги єдиного і дуже недосконалого словника Шевченкової мови <g/> , складеного « <g/> Нестором-Літописцем <g/> » ( <g/> псевдонім М. Гехтера <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 І коли тут ми вчуємо Лесин Українчин « <g/> занапащений <g/> , нещасний край <g/> » <g/> , то так само легко буде нам визнати чисто літературне походження інвектив на адресу міста і обвинувачень людям у тому <g/> , що вони сірі <g/> , оспалі и байдужі – таких типових для неоромантиків і символістів взагалі <g/> , а почасти і просто варійованих Филиповичем за Тичиною <g/> , якого слова « <g/> Як страшно <g/> !
doc#68 В космічній стужі відігріває нас лише вогонь від самоспалення <g/> » <g/> , — таких цитат можна наводити без ліку <g/> .
doc#24 На завісі звучать СМАРАГДОВІ АКОРДИ і СРІБЛЯСТА ФУҐА <g/> ; роса цвіте на зелах і СКРИКУЄ раптовим блиском <g/> ; прохолодне вино світання бризкає СКАЛКАМИ на обличчя і <g/> , випите <g/> , вливає потугу і пружність у тіло <g/> ; образ хмар викликає образ фанфар — таких синкретичних образів у творі безліч <g/> .