Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини ( <g/> « <g/> Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрестанними розмовами про Галичину <g/> , що мене прозвали Михаїл Галицький <g/> »2 <g/> , — згадував він про ці часи <g/> ) <g/> , він потім <g/> , побувавши в Галичині <g/> , різко змінює своє ставлення до Галичини взагалі <g/> : « <g/> Галичина така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> , видимо <g/> , виявляючи цим приховано своє глибоке невдоволення галичанами <g/> , залюбки Цитує лайливу характеристику їх <g/> , нібито одержану ним у листі від одного українця <g/> : « <g/> Господи <g/> !
doc#9 Практично І. Франко в цій статті цілком знімав з порядку денного змагання до єдности літературної мови і відкривав і сам дорогу хуторянським тенденціям <g/> , з тією тільки різницею <g/> , що Б. Грінченко проголошував монополію одного хутора <g/> , а І. Франко визнавав усі хутори за принципово рівновартісні й гідні права на самостійний розвиток за своїми внутрішніми законами <g/> .
doc#82 Ледве чи можна знайти багато малярів <g/> , що писали портрети <g/> , а не лишили — одного чи багатьох — автопортретів <g/> .
doc#46 Але коли Донцов <g/> , хоч і приховано <g/> , через інших людей <g/> , спробував відновити свою ролю в літературі й політиці <g/> , відродити « <g/> Вісник <g/> » ( <g/> який тепер не пішов далі одного числа <g/> ) і звернувся до Маланюка з довжелезним листом <g/> , Маланюк із МУРу таки вийшов <g/> .
doc#88 Якщо цей заєць збереже в собі хоча б найменший самостійний людський світ <g/> , якщо існує ірраціональний зв'язок цих світів <g/> , одного чудового дня заєць може підпалити своїм сірником прекрасну споруду совєтської кімнати номер 101. Це буде надзвичайно ефектна пожежа <g/> , чи не так <g/> ? </p>
doc#59 <p> Або ось розмови дезертира з ув'язненою Ларисою <g/> : « <g/> Вона питалась мене <g/> , вона шепотом перепалювала чавун дверей <g/> : а в лісах наші <g/> , а наші йдуть <g/> , а вже скоро <g/> , скоро кінець <g/> , щоб ні одного чужака на нашій землі <g/> , в наших містах <g/> » <g/> … </p>
doc#12 <p> Коли до одного іменника стосується два-три прикметники <g/> , що окреслюють предмет з різних поглядів <g/> , ці прикметники не вважаються за однорядні слова <g/> , й коми між ними не пишемо <g/> , напр <g/> .
doc#63 Але всі вони виходили тільки з одного — з бажання йти вперед <g/> . </p>
doc#58 <p> Щоб довести цю тезу — я свідомо вживаю слова довести <g/> , хоч не забуваю <g/> , що пишу не про статтю <g/> , чи дисертацію <g/> , чи проект поліпшення життьових умов <g/> , — п'єсі бракує одначе одного — конфлікту ідей <g/> .
doc#84 І так обмежені національні сили марнотратно вичерпуються у взаємній боротьбі <g/> , тоді як вони мусіли б посісти ділянки спільного фронту одне побіч одного — і цілком звернутися на війну з зовнішнім ворогом <g/> .