Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Внаслідок такого стану поляки <g/> , використовуючи вигідну для них куріяльну систему виборів <g/> , добилися законів <g/> , які охороняли їхні інтереси <g/> , а саме <g/> : установили польську мову як мову освітніх установ та судівництва ( <g/> місцевий закон 1868 р. <g/> ) <g/> , а трохи згодом як мову інших адміністративних інституцій ( <g/> Dareste 430 <g/> ) <g/> .
doc#40 Кропивницький <g/> , Федькович <g/> , Грінченко відтворювали мову солдата <g/> , Марко Вовчок ( <g/> »Дяк« <g/> ) і Франко мову священика <g/> , Франко мову ро- бітників-нафтовиків <g/> , Ю. Яновський мову рибалок і морців взагалі ( <g/> »Майстер корабля« <g/> , « <g/> Шаланда в морі« <g/> ) тощо <g/> , тощо <g/> . </p>
doc#81 Тепер я чесно оповів жондці про своє харківське і зовсім не польське минуле <g/> , про свою українську приналежність і мову <g/> . </p>
doc#12 <p> В лапки беремо <g/> : </p><p> 1. Пряму мову <g/> , якщо її не починаємо з нового абзаца й риски <g/> ; зокрема <g/> , коли пряма мова означає не сказане <g/> , а подумане або сама входить в іншу мову <g/> , напр <g/> .
doc#9 « <g/> Галичанізація <g/> » мови молодого покоління посунулася так помітно вперед <g/> , що її запеклий ворог І. Нечуй-Левицький зміг дати таку уїдливу й <g/> , звичайно <g/> , карикатурно перебільшену характеристику мови тогочасного молодшого покоління <g/> : « <g/> Наші молодші люди начитались галицьких газет так <g/> , що по мові зовсім погаличанилися <g/> , неначе так завзято падкували коло цієї справи <g/> , що аж повиучували ті газети й журнали й їх мову напам'ять <g/> »1. </p><p> III <g/> .
doc#72 Нечуй-Левицький в'їдливо зауважує <g/> : “ <g/> Наші молодші люди начитались галицьких газет так <g/> , що по мові зовсім погаличани- лися <g/> , неначе так завзято падкували коло цієї справи <g/> , що аж повиучували ті газети й журнали й їх мову напам'ять <g/> ” ( <g/> 1907 <g/> , 8 <g/> ) <g/> .
doc#59 Ось <g/> , скажімо <g/> , почалося анафоричне наростання <g/> : « <g/> їхні звички <g/> , їхню мову <g/> , й їхні <g/> …
doc#40 В ній можливі всякого роду звертання <g/> , вставні слова <g/> , вигуки <g/> , діялогізаційні частки <g/> , — тому вона під пером письменника може бути яскравим засобом характеристики дійової особи через її мову <g/> .
doc#72 З другого боку <g/> , чим більше підавстрійські українці звикали до назви українець <g/> , тим більше виключалася можливість спроб мати окрему “ <g/> русинську <g/> ” мову <g/> .
doc#72 Письменників цього напряму можна поділити на дві групи <g/> : одні плекали вишукану “ <g/> європеїзовану <g/> ” мову ( <g/> напр <g/> .