Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 , що їх усі він змушений пояснювати аналогією <g/> , не дуже тут переконливою <g/> .
doc#4 Як у картинах Ван Ґоґа й Сутіна <g/> , пейзаж у цих поезіях зрушив з місця <g/> , втратив статику <g/> , пустився в скажений тан божевільного <g/> : гроза — це « <g/> в серце острогами вдарив червоний півень <g/> » <g/> , сонце гаряче « <g/> простромило небо <g/> » <g/> , трави ростуть лезами ( <g/> « <g/> вітер лиже леза трав <g/> » <g/> ) <g/> , не дороги ведуть мандрівника <g/> , а стріли доріг <g/> , Нью-Йорк — це « <g/> горби тутешніх пустинь <g/> » <g/> , вітер « <g/> запустив мені в волосся хижі пазурі <g/> » <g/> , прихід ночі — це « <g/> в вуха глухо вдарить чорний молот <g/> » <g/> , — увесь краєвид зрушений із своїх основ <g/> , його рух нестримний і все тут загрожує безсилій людині <g/> .
doc#81 Примарність петербурзьких туманів і білих ночей <g/> , химерність людського життя <g/> , ірраціональність людських доль <g/> , — усе це створювало таку атмосферу мізерности людського існування в великій імперії <g/> , яка далеко переплескувалася поза рамки часу й місця й ставала образом приречености людини в державі-Молоху кожного часу й місця <g/> , не виключаючи й тих часів <g/> , у яких судилося жити моєму поколінню <g/> .
doc#103 й погодився на розмову <g/> . </p><p> — Юрію Володимировичу <g/> , як Вам сьогодні живеться <g/> ? </p><p> — Усе в минулому <g/> . Тепер я « <g/> безробітний <g/> » <g/> , маю багато вільного часу <g/> , навіть
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#81 Лейбористи <g/> , фашисти <g/> , Муссоліні <g/> , Ґрамші <g/> , Прімо-де-Рівера <g/> , Макдоналд <g/> , Болдвін — усі ці імена й поняття не пояснювано в кожному числі газети <g/> , їх треба було знати <g/> , а пізнати можна було тільки через учитування в газету <g/> .
doc#40 Прийменники біля <g/> , коло <g/> , близько <g/> , поблизу <g/> , край <g/> , кінець <g/> , круг <g/> , навколо — усі з родовим відмінком — показують близькість <g/> , напр <g/> .
doc#4 Але <g/> , кажучи по-обивательському <g/> , роман — усе таки дія і рух уперед <g/> . </p>
doc#72 1927 року Міністерство військових справ видало декрет <g/> , що починався <g/> : “ <g/> Уся військова влада і установи на всьому просторі Речіпосполитої працюють <g/> , як у внутрішній службі <g/> , так і в зовнішній виключно і без винятку державною <g/> , себто польською мовою <g/> ” ( <g/> Домбчевський 213 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 <p> У петербурзькому “ <g/> Новом времени <g/> ” ( <g/> ч. 12839 <g/> , з 12 грудня 1911 р. <g/> ) А. Меньшиков підголошував <g/> : “ <g/> Усе голосніш і голосніш виступають фанатики українофільства <g/> , готуючи відпад від Росії величезної Малоросії <g/> ” <g/> …