Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Тому і словотвір прислівника найдоцільніше розглянути за первісними частинами мови <g/> . </p>
doc#35 І хіба не в тому і є одна з сутніх функцій держави супроти одиниці чи стану <g/> , щоб держава стригла <g/> , не порушуючи живого <g/> , і боронила від напасників <g/> , — а це і робить Баранович <g/> , коли він викриває панів <g/> , що « <g/> тягнуть до себе золото <g/> , як магнет залізо <g/> » і доводять селян до « <g/> ридань <g/> » <g/> .
doc#59 Тому Іринові <g/> , яким він себе робив <g/> . </p>
doc#51 ^10 <g/> ) </p><p> 1930-1932 р. вийшли дві частини першого тому Історичного словника української мови <g/> , укладені Є. Тимченком <g/> , Є. Волошином <g/> , К. Лазаревською і Г. Петренко і зредаговані Є. Тимченком <g/> .
doc#52 Тому історія України взагалі <g/> , а її державні періоди зокрема <g/> , виключені з освіти й заборонені <g/> .
doc#40 Алохронізми типу підсудок або таборянин нормально синонімів не мають <g/> , тому їх можна назвати позасинонімічними алохронізмами <g/> . </p>
doc#36 Тому Ґе прирахували до послідовників великого письменника <g/> , отже <g/> , й до певної течії російської культури <g/> , певної фази розвитку російської думки <g/> . </p>
doc#70 Чи багато з тих <g/> , хто активно оперує мовою <g/> , усвідомлює <g/> , що мова перебуває сьогодні на критичному роздоріжжі не лише в тому — бути їй чи не бути <g/> , а й у виборі своєї майбутньої структури <g/> , і кожний з нас <g/> , вибираючи ті чи ті слова й форми <g/> , голосує за те <g/> , якою вона буде структурою <g/> .
doc#45 Коли пригадаємо <g/> , як убачав майбутнє української мови Метлинський ( <g/> " <g/> уже наша мова конає <g/> " <g/> ) <g/> , то стане ясно <g/> , яким оптимістом був Потебня <g/> , хоч він і не ставив крапки над кожним і. Тому — в теоретичній площині — Потебня відкидає погляди свого ґуру <g/> , найвищого авторитету — Гумбольдта <g/> , який уважав <g/> , ідо історичний період формування мов закінчився і вони або лишаються у вжитку <g/> , як є <g/> , або відмирають <g/> .
doc#4 <p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої напруги <g/> , пружносте <g/> , досконалосте й викінчености в тому довгому шляху від сорок другого року життя до теперішнього вісімдесят четвертого <g/> . </p>