Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Мабуть <g/> , це він послав до мене і Олексу Горбача <g/> , тоді молодого аспіранта на науковця <g/> , який утік з радянської армії <g/> , перейшовши фронт <g/> , і повернувся до Львова вже під час війни <g/> .
doc#81 Укіжівці були переважно люди між двадцятьма й тридцятьма <g/> , багато з них старші від мене <g/> , з партійним досвідом <g/> , який учив їх не тільки дисципліни <g/> , а й жорстокости <g/> , нелюдяности <g/> .
doc#81 Як Скубакові в університеті <g/> , так я допомагав йому ставити перші кроки в творчому житті <g/> : у першому і останньому науковому збірнику УКІЖу <g/> , який фактично я зорганізував і привів до публікації <g/> , я надрукував його невеличку <g/> , чотиристорінкову статтейку про лексику Шевченкового циклу « <g/> В казематі <g/> » <g/> .
doc#52 <p> Пізніший Солженіцин <g/> , після досвіду незчисленних справжніх принижень <g/> , у допитах <g/> , у в'язницях <g/> , у засланні <g/> , не тільки знає <g/> , він кожним нервом і м'язом свого тіла відчуває й дає відчути читачеві <g/> , яка безодня несправедливости й кривди <g/> , який фальш радянського новоклясового суспільства ховався в його наставленні того давнього часу <g/> .
doc#9 Ця позиція чітко відображена у поезії Михайла Ореста <g/> , який фігурував на еміграції як продовжувач певних символістичних і неокласичних традицій <g/> .
doc#24 Перше <g/> , ніж говорити про символічне значення виведеної в творі Жінки <g/> , подивімось <g/> , чи не дано в творі безпосереднього образу України — і який характер цей образ має <g/> . </p>
doc#92 » <g/> , кожен мусить почати з мінімуму <g/> , — чи це був вплив Якобсона <g/> , який хотів <g/> , щоб я був матеріяльно залежний від допоміжних заробітків <g/> , які він мав мені
doc#73 <p> Навіть коротка й стисла аналіза провідних творів нашої оповідної й драматичної прози <g/> , отже <g/> , показує <g/> , який цікавий і здоровий розвиток цієї прози <g/> , як органічно вона виростає з попереднього етапу і перегукується з розвитком світової літератури <g/> , де так само помічається тенденція до « <g/> ідеологізації <g/> » й « <g/> динамізації <g/> » літератури <g/> , до відкинення зайвої орнаментики <g/> , до сконцентрованости <g/> , — одне слово <g/> , до <g/> , сказати б <g/> , справжньої прозовости <g/> .
doc#63 літератури на еміграції <g/> : </p><p> —умовно історичний реалізм Феденка <g/> , що якоюсь мірою має спільне з історичним романом XIX століття від Вальтер Скотта до його епігона ( <g/> в XX століття <g/> ) Кащенка — спільне саме в запровадженні loci communi цього умовно історичного жанру — </p><p> — хронікальність у межах від Нечуя-Левицького до Горького в побутописанні Мелешка — </p><p> і <g/> , нарешті <g/> , більш психологізований <g/> , більш настроєвий <g/> , інтимніший <g/> , камерніший <g/> , тонший реалізм Дудка <g/> , який ще може дати стильні новелі типу зібраних у « <g/> Дівчатах одчайдушних днів <g/> » ( <g/> правда <g/> , теж трошки з при- пахом гімназійної хрестоматії <g/> ) <g/> , але який цілком банкрутує в « <g/> Великому Гетьманові <g/> » <g/> , де прогалини методи мала надолужити документація <g/> , — а справді ще більше підкреслила хиткість основної методи <g/> , ось різні грані цього явища <g/> , яке я називаю умовним реалізмом <g/> .
doc#81 Евакуювався на схід Іван Пільгук <g/> , який <g/> , не маю сумніву <g/> , в почуваннях своїх не був далекий від « <g/> директора <g/> » нашої « <g/> школи <g/> » <g/> , Катерини Іванівни <g/> , і який час від часу спромагався в роки відлиг на трохи сміливіший крок <g/> , як от <g/> , приміром <g/> , 1969 року видання « <g/> вибраного <g/> » ( <g/> себто безжалісно обкраяного <g/> ) Панька Куліша з тим <g/> , щоб кожного разу проходити жорстоку « <g/> проробку <g/> » за націоналізм <g/> .
doc#28 Але почуття <g/> , і звичайно щирі й глибокі <g/> , живуть у ній <g/> , хоч автор і старається затушкувати їх врівноважено-холодною формою <g/> , важкими покладами книжкових асоціяцій <g/> , тим тягарем пам'яті <g/> , на який часами він і сам скаржиться <g/> : </p><p><g/> …
doc#57 Фолкльор <g/> , нарешті <g/> , — і тут автор може несправедливо гіркий — « <g/> це один з аспектів історичної культури <g/> , який через нескладність анонімних творів був легкий до наслідування і через те став природною частиною щоденного життя широкого загалу аґрарного суспільства <g/> » <g/> .
doc#81 Потім я думав — який чорт мене смикнув <g/> ?
doc#63 <p> Стилі сучасної української літератури на еміграції <g/> : </p><p> —умовно історичний реалізм Феденка <g/> , що якоюсь мірою має спільне з історичним романом XIX століття від Вальтер Скотта до його епігона ( <g/> в XX століття <g/> ) Кащенка — спільне саме в запровадженні loci communi цього умовно історичного жанру — </p><p> — хронікальність у межах від Нечуя-Левицького до Горького в побутописанні Мелешка — </p><p> і <g/> , нарешті <g/> , більш психологізований <g/> , більш настроєвий <g/> , інтимніший <g/> , камерніший <g/> , тонший реалізм Дудка <g/> , який ще може дати стильні новелі типу зібраних у « <g/> Дівчатах одчайдушних днів <g/> » ( <g/> правда <g/> , теж трошки з при- пахом гімназійної хрестоматії <g/> ) <g/> , але який цілком банкрутує в « <g/> Великому Гетьманові <g/> » <g/> , де прогалини методи мала надолужити документація <g/> , — а справді ще більше підкреслила хиткість основної методи <g/> , ось різні грані цього явища <g/> , яке я називаю умовним реалізмом <g/> .
doc#39 Ось соняшний день <g/> : він такий прозорий <g/> , « <g/> що якби хто уважний глянув з-під церкви на небеса <g/> , то побачив би там і зорі <g/> , і на великих пальцях ніг нігті <g/> , освітлені сонцем <g/> , у того янгола <g/> , який щоранку летить з заходу на схід назустріч сонцю <g/> » <g/> .
doc#81 Як тепер бачу перед собою ту сторінку « <g/> Правди <g/> » з назвою статті « <g/> Сумбур вместо музыки <g/> » і відчуваю той гострий біль утрати чогось дорогого <g/> , який я відчув тоді <g/> . </p>
doc#81 Після 1934 року я не мав нагоди побачити цей фільм знову <g/> , але кожного разу <g/> , коли я чув супровідну музику Прокоф'єва <g/> , я з приреченістю людини <g/> , що добровільно йде назустріч кобрі <g/> , яка цю людину проковтне <g/> , знов відчуваю ввесь той комплекс думок і переживань <g/> , який я відчував п'ятдесят років тому в залі того ж таки « <g/> Ампіру <g/> » імени Карла Лібкнехта <g/> .
doc#29 Це був той другий вихід мій у мистецьку діяльність ( <g/> після вельми успішного виконання ролі Осла <g/> ) <g/> , про який я обіцяв згадати на початку цього спогаду <g/> .
doc#97 Як вільно там читачеві дихається <g/> : Романіст оповідає <g/> , показує <g/> , але не тикає носом <g/> , не хапає за руку <g/> , не читає моралі <g/> , не повчає <g/> , не грубіянить і не показує самого себе <g/> , — от <g/> , дивись <g/> , який я парубок моторний ( <g/> чи краще <g/> : фартовий жиган <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Наш список літератури <g/> , який я прочитав увесь <g/> , склався з довгої низки « <g/> вступів до мовознавства <g/> » російських лінµвістів з-перед того часу <g/> , найвиразнішим виявом яких була книжка Дмитра Ушакова « <g/> Краткое введение в науку о языке <g/> » <g/> , що тоді витримало багато видань <g/> .