Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 у своєму русі <g/> ? </p><p> Мій друг-хвильовист ( <g/> його нема зі мною на острові <g/> ) <g/> , той самий <g/> , що писав про себе <g/> : « <g/> Так <g/> , я хвильовист <g/> , неохвильовист <g/> ,
doc#84 « <g/> Я не дитина <g/> » <g/> , — відповідає той <g/> , коли хтось невдоволений і насумрений ( <g/> не плутати з суремить — так Карпенко-Криниця <g/> ) <g/> , йому кажуть <g/> : « <g/> Не плач <g/> » <g/> .
doc#84 Не отих кисло-солодких <g/> , мовляв <g/> , « <g/> Мово рідна <g/> , слово рідне <g/> , хто вас забуває <g/> , той у грудях не серденько <g/> , а лиш камінь має <g/> » <g/> .
doc#84 просто десь із Сходу <g/> ? </p><p> Із Кобеляк гудуть <g/> , мій друже Паперові </p><p> Із Кобеляк гуде той вітер неспокійний <g/> . </p><p> Що поет назвав Пациків Кобеляками <g/> , це не має значення <g/> . Якщо
doc#84 Її заступить той <g/> , хто достатньо схоче і достатньо зможе бути столицею <g/> .
doc#84 А п'яному Хлестакову <g/> , що « <g/> зриває квітки насолоди <g/> » <g/> , звичайно <g/> , байдуже <g/> , живе той народ чи не живе і нещасний він чи не нещасний <g/> .
doc#85 Не йдучи глибше <g/> , згадаємо тільки той загальновідомий факт <g/> , що Геґель до марксизму причетний куди менше <g/> , ніж наші теперішні полемісти-противники марксизму й діялектики <g/> .
doc#85 Після процесу боротьби наступає зміна <g/> : « <g/> низький <g/> » стиль ( <g/> відповідно змодифікований <g/> ) набирає функцій високого <g/> , а той <g/> , що його вважали за « <g/> високий <g/> » <g/> , западає вниз <g/> . </p>
doc#86 Критики <g/> , що намагаються пристосувати до цих вимог вершини літератури 20-х років <g/> , стягають ту літературу на той самий рівень <g/> , чи вони того хочуть <g/> , чи не хочуть <g/> .
doc#88 , а той собі Ще меншого туза Межи плечі <g/> ; той меншого <g/> , </p><p> А менший малого <g/> , </p><p> А той дрібних <g/> … </p>
doc#88 Ось чому <g/> , в той самий час <g/> , коли на вулицях лежать трупи померлих з голоду <g/> , радіо кричить про щасливе <g/> , заможне життя <g/> .
doc#88 Хай це зробить той <g/> , хто сам без гріха <g/> .
doc#89 Встановивши <g/> , що дія оповідання відбувається в Пфальці <g/> , критик вимагає від письменника <g/> , щоб той подав докладний опис Пфальцу <g/> , бо це <g/> , мовляв <g/> , « <g/> одна з найцікавіших країн Німеччини <g/> » <g/> .
doc#89 А все-таки цікаво <g/> , що становить собою той критик <g/> , що його оце вже не першу статтю я читаю <g/> » <g/> . </p>
doc#90 От <g/> , уздрівши з верховин гірських рівнину Угорщини <g/> , офіцер Сагайда каже <g/> : « <g/> Оце <g/> , мабуть <g/> , і є той альпійський луг <g/> » <g/> , а на здивоване запитання « <g/> Який <g/> ?
doc#90 Перед Чернишем <g/> , утікаючи <g/> , скреготали по камінню ковані чоботи <g/> , і він <g/> , зціпивши зуби <g/> , напружуючись до останньої грані <g/> , плигнув ще раз вперед і вдарив обома руками німця в шию <g/> , в спину <g/> , повалив і уп'явся пальцями в горло <g/> , і той <g/> , наливаючись кров'ю <g/> , захарчав <g/> .
doc#90 В повітрі свистіли приклади <g/> , літали вигуки і зойки <g/> , знову перед Чернишем з'явився німець <g/> , ніби той самий <g/> , якого він душив <g/> , кресали камінь ковані чоботи <g/> , бовталася фляжка на заду <g/> , хтось близько кричав " <g/> Стій <g/> !
doc#92 Коротше кажучи <g/> , це була героїчна праця <g/> , вона забрала Левінові добрий рік часу <g/> , до осени 1953. </p><p> Тільки тоді Якобсон прочитав текст <g/> , хоч здавалося б <g/> , що перше <g/> , ніж витрачати гроші на переклад <g/> , треба було б той текст проглянути <g/> .
doc#92 У той час <g/> , одначе <g/> , Білодід був ще на відносно скромній посаді заступника директора Інституту мовознавства <g/> , себто заступником Булаховського і партійним оком над ним <g/> .
doc#92 це ще живі учасники події <g/> . </p><p> Тут буде <g/> , либонь <g/> , до речі згадати про той фактичний матеріял <g/> , на якому будувалися Білодідові обвинувачення <g/> . По-перше <g/> , сам факт друкування в