Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Як архівар я мав окрему кімнату <g/> , вузьку <g/> , коридорного типу <g/> .
doc#81 Не знаю <g/> , що було на місці « <g/> Саламандри <g/> » перед тим <g/> , як її збудували <g/> , — мене привезено до Харкова <g/> , коли вона вже стояла <g/> , — але <g/> , напевне <g/> , це були малі будиночки типу Гоппового-кравцевого <g/> .
doc#81 Так новий капіталізм пожирав <g/> , ковтав <g/> , нищив рештки старого міста ще напівсільського типу <g/> .
doc#81 Здебільшого це були театри консервативного типу <g/> , що не надто різнилися від недавнього синельниківського <g/> : Театр колишній Корша ( <g/> так він і звався <g/> , колишній <g/> !
doc#81 Щоб здійснити цю ідею <g/> , автор проводив свого героя через різні шари суспільства <g/> : від містечка ( <g/> дуже сільського типу <g/> ) до міста <g/> , а в місті через бездушний бюрократичний апарат <g/> , через будинок божевільних <g/> , через кубло наркоманів і повій <g/> .
doc#81 Марія Наумівна була ще недавно великої краси єврейського типу дівчиною — блискуче чорне волосся з проділом з лівого боку <g/> , звідки воно було гладко зачісане в обидва боки вниз <g/> , а на потилиці кінчалося вузлом <g/> , який можна було б розпустити в стилі новітньої Суламіти <g/> , густі чорні брови <g/> , вдумливий погляд карих очей <g/> , прямий ніс <g/> .
doc#81 Переважно це були суто розвагові фільми типу американської « <g/> Ла кукарача <g/> » Л. Коріµана ( <g/> березень 1936 <g/> ) або розвагово-сентиментальні типу « <g/> Під дахами Парижу <g/> » Рене Клера ( <g/> серпень 1935 <g/> ) <g/> , що надовго заразив мене своєю ностальгією Парижу <g/> , який звучав до мене самим ім'ям своїм так привабливо — я згадував Вікторіну <g/> , дружину Володі Кривцова <g/> , що читала зі мною « <g/> Les malheurs de Sophie <g/> » <g/> , і Люсю Таранову <g/> , тепер Старицьку <g/> , що давала мені вчити напам'ять « <g/> Il ne reste plus dans mon вme Qu'un seul amour pour y chanter <g/> » і оповідала про Лювр і її колись рік у Парижі <g/> , — і гіркувато-солодкою сентиментальністю своїх мелодій <g/> .
doc#81 Від політики світової революції і « <g/> героїки <g/> » ударної праці ( <g/> типу « <g/> Встречного <g/> » Ф. Ермлера та С. Юткевича — січень 1933 <g/> ) <g/> , від бляшаного героїзму сталінського « <g/> Чапаєва <g/> » ( <g/> братів Васільєвих <g/> , грудень 1934 <g/> ) нам дозволялося зрідка і на короткий час утекти до дрібних усмішок і минущих сліз приватного життя « <g/> маленької людини <g/> » <g/> .
doc#81 Бо про форми такого типу мовознавці знали й перед Марром <g/> , хоч би Гуµо Шухардт <g/> . </p>
doc#81 Це був мій перший і в Радянському Союзі — останній виступ такого типу <g/> , єдина особа <g/> , яку я вивів у кандидати <g/> .
doc#81 В умовах закордону друк українського рукопису такого обсягу й типу не був можливий <g/> .
doc#81 Такого типу було « <g/> Високе завдання <g/> » ( <g/> 181 <g/> ) або « <g/> Замість рецензії <g/> » ( <g/> 259 <g/> ) <g/> .
doc#81 Але вони не робили цього <g/> , бо треба було їм протиставити українців полякам <g/> , бо дозволені організації українські типу Українського центрального комітету постачали їм <g/> , рятуючи від того інтеліµенцію <g/> , робітників до німецьких фабрик і заводів з-поміж селян <g/> , а згодом у формі дивізії « <g/> Галичина <g/> » й гарматне м'ясо <g/> , а ще й тому <g/> , може <g/> , що таки боялися <g/> , що нищення української інтеліµенції Галичини могло б різко настроїти селянство Галичини проти них <g/> .
doc#81 Українці могли продістатися до нижчих керівних органів типу Квартірамту ( <g/> до вищих і справді командних шлях був їм <g/> , природно <g/> , закритий герметично <g/> ) <g/> , але в будинках ще й досі переважно польського міста малі урядовці були <g/> , як правило <g/> , поляки <g/> .
doc#81 Загально-інформаційний матеріял вона мусіла містити з німецьких джерел <g/> , український матеріял був чесний <g/> , але зовсім не газетного типу і цілком випадковий <g/> .
doc#81 Осторонь лишалися тільки люди просовєтської орієнтації <g/> , як от Михайло Возняк <g/> , і люди революційної дії проти німців <g/> , приміром у лавах УПА <g/> , типу Йосипа Позичанюка ( <g/> але ці останні таки мали деякі контакти з журналом <g/> , як згадаю далі <g/> ) <g/> , — але тих двох категорій була меншість <g/> .
doc#81 Не надто приваблювала й драма з діяпазоном від « <g/> Гриця <g/> » й Грінченкового « <g/> Степового гостя <g/> » до « <g/> Хитрої вдовички <g/> » Ґольдоні й беззмістовних центральноевропейських комедій типу « <g/> Мужчини з минулим <g/> » і « <g/> Любови на здоровий розум <g/> » <g/> , авторів яких можна й не називати <g/> .
doc#81 <p> З-поміж літературознавців того ж типу <g/> , що Свєнціцький <g/> , був Михайло Степанович Возняк <g/> .
doc#88 Такого типу кімнати номер 101 не те що немає <g/> , а й бути не може <g/> .
doc#88 Йому не треба вчитися <g/> , треба лише зрозуміти <g/> , де слабкі струни видатного комуніста <g/> , від якого залежить його кар'єра <g/> , треба сам на сам грати на цих струнах <g/> , таким чином виходить оце « <g/> соло на флейті <g/> » <g/> , що існує лише для двох осіб і відкриває широку дорогу для музичного майстра такого типу <g/> .