Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Іноді з'являються форми на -и без приростка по- <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Ці типи творення прислівників подеколи переносяться і на ті іменникові основи <g/> , що не в'яжуться з дієсловами або на прикметникові основи <g/> , напр <g/> .
doc#40 З другого боку <g/> , відприкметникові способи творити прислівники або переносяться на неприкметникові основи ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Він означає наявність ознаки такою мірою <g/> , якою це залежить від дійової особи <g/> , напр <g/> .
doc#40 З другого боку <g/> , напр <g/> .
doc#40 Сюди ж можна прилучити вставні слова <g/> , що окреслюють самий характер висловлення <g/> : так би мовити <g/> , власне кажучи <g/> , коротко кажучи <g/> , сказати б. </p><p> е. Належність думки <g/> , висловленої мовцем <g/> : кажуть <g/> , мовляв <g/> , на мій погляд <g/> , на мою думку <g/> , по-моєму <g/> , сказано <g/> , сказати б <g/> , чути <g/> , я думаю <g/> , напр <g/> .
doc#40 Можуть бути і потрійні складені прийменники <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Живим у сучасній мові є тільки один тип іменникових словозростів <g/> , — а саме той <g/> , де перша основа — наказовий спосіб дієслова <g/> , напр <g/> .
doc#40 § 36 <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Це тільки свого роду « <g/> гармонізація <g/> » голосних у деяких словах чужого походження або неясного <g/> , затьмареного значення кореня ( <g/> напр <g/> .
doc#40 собі місця в ряді <g/> , бо однаково протистоїть звукам е і і <g/> , а з другого боку і в'яжеться певними властивостями з кожним з них <g/> : з е його в'яже однаковий спосіб вимови приголосних перед обома звуками — в українській мові приголосні загалом не м'якшаться ні перед е <g/> , ні перед и <g/> , за винятком прикметникових закінчень ( <g/> синє = синье <g/> , синій синьий <g/> ) і позиції після й ( <g/> їх = йих <g/> , єсть = иесть <g/> ) <g/> ; з і його в'яже те <g/> , що і перед і приголосні в певних випадках ( <g/> § 75 <g/> ) не м'якшаться ( <g/> напр <g/> .
doc#40 У сучасній літературній мові і з о <g/> , е з'являється звичайно в таких випадках <g/> : </p><p> 1. В формі називного відмінка однини іменників чоловічого роду перед кінцевим приголосним <g/> , тоді як у інших відмінках є о або е <g/> , напр <g/> .
doc#40 Натомість в іменниках чоловічого роду <g/> , що мають в останньому складі випадне о <g/> , е <g/> , здебільшого переходить в і звук о або е попереднього складу <g/> , напр <g/> .
doc#40 повноголосних групах -оро- <g/> , -оло- <g/> , -ере- <g/> , -еле- <g/> , напр <g/> .
doc#40 Так з'являються в усній мові форми типу леміша <g/> , поділу <g/> , спокію <g/> , що іноді продираються і до писаної мови <g/> , порушуючи встановлені правила <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Також шелесні звуки можуть виступати паляталізовано перед а <g/> , у <g/> , але тільки в кінці іменників середнього роду типу зілля і в орудному відмінку однини іменників жіночого роду третьої відміни <g/> , напр <g/> .
doc#40 Конкретно <g/> , подовження приголосних в українській мові виступає в таких випадках <g/> : </p><p> а <g/> ) на межі приростка і кореня <g/> , або кореня ( <g/> чи основи <g/> ) і наростка чи закінчення <g/> , або слова і частки <g/> , а також на межах слів <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Поданими категоріями чергування згаданих приголосних у сучасній літературній мові не вичерпуються <g/> , але в решті випадків вони не обтяжені виразним значенням і існують просто за традицією <g/> , напр <g/> .
doc#40 Якщо попереднє слово кінчається на голосний <g/> , а далі йде в або й <g/> , то ці звуки <g/> , прилягаючи до попереднього голосного <g/> , творять з ним дифтонг <g/> , напр <g/> .
doc#50 Окремі уступи образністю і інтонаційним малюнком зв'язані з байронічною поемою <g/> , напр <g/> .