Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Дочекавшися слушного часу <g/> , він обрушив на мене всю свою ненависть до зухвалих приходнів <g/> , що псують кар єру американським хлопцям <g/> .
doc#92 Поскільки його лист для мене започаткував усю справу і поскільки він був найоб'єктивніший і написаний негайно після подій <g/> , а не з відстані кількох місяців <g/> , я дозволю собі навести з нього довгу цитату <g/> : </p><p> « <g/> Присутній без права вирішального голосу професор Білодід <g/> , колишній міністер народньої освіти України <g/> , попрохав дозволу висловитися і в дуже темпераментній <g/> , майже агітаційній промові запропонував виключити Вас із списку учасників з'їзду <g/> .
doc#92 У цілому в мене складалося враження <g/> , що багато хто були задоволені моїм сміливим виступом проти Білодіда <g/> » <g/> . </p>
doc#92 Думаю все-таки <g/> , що за останні двадцять років мені пощастило відновити бодай назви моїх статтів <g/> .
doc#92 Факти моєї « <g/> співпраці <g/> » з німцями були такі незначні й незначущі <g/> , що робити з них ті організаційні висновки <g/> , про які в Москві згадував і які Білодідові обіцяв Якобсон — усунення мене з американського наукового життя <g/> , не здавалося можливим <g/> .
doc#92 тільки шкодував <g/> , що Ви були там безпосереднім сусідом в'їдливої <g/> , нечесної і <g/> , що мене особливо обурює <g/> , суцільно неджентлменської рецензії на книжку Шевельова <g/> . Я ніколи не думав <g/> ,
doc#92 а жиди були завжди серед моїх найближчих приятелів <g/> . </p><p> З Антоном-Емілем Тахіаосом з Університету Салонік я познайомився під час візити до цього міста <g/> . Він прийняв мене дуже дружньо <g/> , і
doc#92 Я мушу зрозуміти це <g/> . </p>
doc#92 томі <g/> . </p><p> Участь у з'їзді загрожувала б мені особисто <g/> , бо чехи могли б видати мене радницям <g/> . Е. навіть цитував відповідну статтю радянського кримінального кодексу <g/> . </p><p> Безнадійність спроб боронити мене
doc#92 І на семисторінковий лист я відповів своїм новим <g/> , такої ж довжини <g/> .
doc#92 Я розкривав йому очі на стан України й свій <g/> , я жадав безкомпромісової перемоги правди і беззастережної поразки аморальних і підступних радянців <g/> .
doc#92 що вважаю Вашу акцію <g/> , яка ледве лишає місце для апеляції <g/> , щонайменше довільною <g/> . </p><p> Я не маю іншої можливосте <g/> , як зняти моє прізвище із списку кандидатів на статус делегата
doc#92 Завтра Вавржінек тікає від мене як від чуми <g/> , а коли ми все-таки опиняємося поруч <g/> , дивиться в підлогу <g/> .
doc#92 Але тут мені приходить на пам'ять ще один епізод з першого року <g/> , з перших місяців мого знайомства з Якобсоном <g/> .
doc#92 Якобсон тоді був мені вже гидкий <g/> , бо я в ньому розчарувався <g/> .
doc#92 Якобсон тоді був мені вже гидкий <g/> , бо я в ньому розчарувався <g/> .
doc#92 Але він знав <g/> , як і я <g/> , — це була війна <g/> .
doc#93 Тепер я звичайно не беру участі в оплесках <g/> .
doc#93 Я розпрощався з Курбасом у Харкові 1933 року <g/> , — думалося <g/> , навіки <g/> .
doc#94 На марні навідні питання про інші нації <g/> , яким це поняття не чуже <g/> , абориген мовить — </p><p> На це і я сказав <g/> : « <g/> Та вже ж <g/> , у вас і їжі й всього більше <g/> » <g/> .