This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | <p> Після того я бував час від часу в Катерини Іванівни на Круп'ярській <g/> . |
doc#81 | З писаннями Донцова я був знайомий п'яте через десяте <g/> , головних його праць довоєнного періоду не читав <g/> , але я бачив відбиток його програми на всій Галичині <g/> , і мені думалося <g/> , що нападати на нього <g/> , тим більше так гостро <g/> , було блюзнірством <g/> . |
doc#81 | Певна річ <g/> , я ніколи не намагався публікувати цю « <g/> Стареньку <g/> » <g/> . |
doc#81 | <p> Серед них було й кілька <g/> , кого я добре знав <g/> . |
doc#81 | Але до такого зухвальства я не дійшов <g/> . |
doc#81 | <p> Уже трохи пізніше <g/> , виїхавши з Лемківщини <g/> , у Словаччині <g/> , я пробував втиснути мої лемківські враження в вірш <g/> . |
doc#82 | Я не вмію плавати <g/> , але можу зрозуміти мудрість правила — найкраще вчитися плавати <g/> , бувши вкиненим у воду <g/> . |
doc#82 | 1991 року рівно п'ятдесят років <g/> , як люди такої ж долі <g/> , як я <g/> , опинилися поза межами Радянської України <g/> . |
doc#92 | Дмитро Іванович Чижевський <g/> , якого я знав з Німеччини <g/> , саме тоді був запрошений до Гарварду <g/> , і я запитав його листом <g/> , які могли б бути мої перспективи в академічній Америці <g/> , зокрема беручи до уваги <g/> , що англійською мовою я міг тільки читати <g/> , але не вмів ні говорити <g/> , ні розуміти <g/> , що люди говорять <g/> . |
doc#92 | Геть пізніше я довідався <g/> , що він гребував українськими речами <g/> , аж до читання текстів своїх підшефних авторів <g/> . |
doc#92 | Під час звичайних у таких випадках перед обідом коктейлів мене з ним познайомили <g/> , але він мене мало цікавив <g/> , грошей вижебрувати в нього я не збирався ( <g/> та й не знав <g/> , що це в американських звичаях <g/> ) <g/> , так що я не звернув на нього великої уваги <g/> . |
doc#92 | Адже я був тоді закоханий у нього позаочі <g/> , чому ж не причаститися благодати зблизька <g/> ? |
doc#92 | Я вже згадував про нього <g/> , тут слід сказати трохи більше <g/> . |
doc#92 | Поскільки його лист для мене започаткував усю справу і поскільки він був найоб'єктивніший і написаний негайно після подій <g/> , а не з відстані кількох місяців <g/> , я дозволю собі навести з нього довгу цитату <g/> : </p><p> « <g/> Присутній без права вирішального голосу професор Білодід <g/> , колишній міністер народньої освіти України <g/> , попрохав дозволу висловитися і в дуже темпераментній <g/> , майже агітаційній промові запропонував виключити Вас із списку учасників з'їзду <g/> . |
doc#92 | а жиди були завжди серед моїх найближчих приятелів <g/> . </p><p> З Антоном-Емілем Тахіаосом з Університету Салонік я познайомився під час візити до цього міста <g/> . Він прийняв мене дуже дружньо <g/> , і |
doc#92 | Я мушу зрозуміти це <g/> . </p> |
doc#92 | І на семисторінковий лист я відповів своїм новим <g/> , такої ж довжини <g/> . |
doc#92 | Я розкривав йому очі на стан України й свій <g/> , я жадав безкомпромісової перемоги правди і беззастережної поразки аморальних і підступних радянців <g/> . |
doc#92 | що вважаю Вашу акцію <g/> , яка ледве лишає місце для апеляції <g/> , щонайменше довільною <g/> . </p><p> Я не маю іншої можливосте <g/> , як зняти моє прізвище із списку кандидатів на статус делегата |
doc#92 | Якобсон тоді був мені вже гидкий <g/> , бо я в ньому розчарувався <g/> . |