Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 “ <g/> Политика <g/> ” 108 <g/> ) <g/> ; керівна партія була частиною російської партії <g/> , і російський уряд засилав на Україну численних комісарів — за одними джерелами їх було до тисячі ( <g/> Борис 255 <g/> ) <g/> , за другими — до трьох тисяч ( <g/> Майстренкобі <g/> ) <g/> , — що фактично тримали владу в своїх руках <g/> .
doc#72 Народний комісар освіти Гринько затвердив короткі “ <g/> Правила <g/> ” <g/> , складені за Гетьманату ( <g/> 1919 <g/> ) <g/> , в які тепер Академія Наук внесла незначні поправки <g/> , 51 і цю брошурку на 16 малих сторінок двічі видруковано протягом 1921 р. Цікаво <g/> , що Академія — як зазначено на виданні — схвалювала ці “ <g/> Правила <g/> ” на трьох сесіях <g/> : 17 травня й 12 липня 1919 р. та 29 лютого 1920. Очевидно <g/> , велося обговорення <g/> , ймовірно були запропоновані зміни <g/> , та про це нічого не відомо <g/> .
doc#72 З ним приїхав нещодавно усунений з посту голови ДПУ Всеволод Балицький <g/> , а також прибуло близько трьох тисяч партійних працівників з Росії <g/> , що мали завдання викоренити будь-які вияви спротиву на Україні ( <g/> Майстренко 147 <g/> ) <g/> .
doc#72 Як уже згадувалося <g/> , разом з Постишевим до Харкова прибуло з Москви близько трьох тисяч партійних працівників <g/> .
doc#72 В числі з 9 липня “ <g/> Правда <g/> ” заатакувала ЦК КП ( <g/> б <g/> ) У. У серпні до Києва прислано спеціяльну комісію з трьох осіб — В. Молотов <g/> , М. Єжов <g/> , М. Хрущов <g/> ; скликано пленарну сесію ЦК <g/> .
doc#72 Розмір видань і далі лишався малий <g/> , журналістичний рівень не відзначався висотою <g/> , наклади були низькі ( <g/> “ <g/> Час <g/> ” інколи мав ледве 600 передплатників і ніколи не більше трьох тисяч <g/> .
doc#72 Українська “ <g/> партія <g/> ” лишалася однією з трьох мовних “ <g/> партій <g/> ” <g/> , вона далеко ще не опанувала культурне поле <g/> .
doc#72 Уяву про те <g/> , як виглядала справа <g/> , можна скласти на підставі огляду середніх шкіл ( <g/> приблизно 1924 р. <g/> ) <g/> , що його робить Gerovskij ( <g/> 1934 <g/> , 512 <g/> ) <g/> : з чотирьох гімназій у двох навчання провадили українською мовою <g/> , в жодній — російською <g/> , а в одній — мішано <g/> ; з трьох учительських семінарій дві були українські <g/> , одна російська — усе це бодай офіційно <g/> ; на ділі і українська й російська викладова мова ( <g/> залежно від освіти й здібностей учителя <g/> ) мала більш чи менш сильну домішку місцевих говірок <g/> , а то й церковнослов'янської мови <g/> .
doc#72 Найпереконливіше тут є не так те <g/> , що питання це виринуло на дипломатичних конференціях та переговорах <g/> , як те <g/> , що уряди трьох сильних держав — у Москві <g/> , Варшаві й Букарешті <g/> , — протягом десятиліть активно переслідували українську мову <g/> .
doc#73 Цю тему висвітлювано в трьох головних тематичних аспектах <g/> : в аспекті історичному <g/> , в аспекті існування <g/> , діяння й змін цієї людини в умовах підсовєтського буття і <g/> , нарешті <g/> , в аспекті її існування і зустрічі з чужим світом у подіях останнього часу — війні та еміґрації <g/> . </p>
doc#76 Його ліберально-кадетські симпатії вимагали від нього визнання трьох сучасних східнослов'янських мов <g/> .
doc#80 Як давніше Ваґнер показав у « <g/> Загибелі богів <g/> » кінець доби <g/> , так Домонтович окреслив неминучість кінця трьох стилів <g/> , що мали бути і були зметені в більшовицькій революції <g/> : стиль української провінції <g/> , етнографічно-просвітянський і наївний <g/> , репрезентований Іваном Васильовичем Ґулею <g/> , « <g/> двома дідами <g/> » Данилом Івановичем Криницьким і Петром Петровичем Півнем ( <g/> в яких <g/> , мабуть <g/> , втілені риси Дм <g/> .
doc#80 Тріюмф мистецької досконалости автора — його вміння <g/> , не вдаючися в публіцистику <g/> , розгорнути винятково пластичні характеристики цих чотирьох світів <g/> , чотирьох життьових стилів і показати без жадного згущення фарб приреченість не тільки перших трьох <g/> , а й четвертого в його яскравіших втіленнях <g/> . </p>
doc#81 На редакторів запросив трьох своїх колеµ <g/> , чиї імена прикрашають кожний том видання <g/> .
doc#81 <p> Коли боротьба трьох сил <g/> , що змагалися за владу на Україні і в усій імперії <g/> , була в повному розпалі <g/> , мені було одинадцять-дванадцять років і ніякої політичної програми я не мав <g/> .
doc#81 З рампи йшло світло трьох типів <g/> : звичайне — коли на сцені був день <g/> , зелене — коли це була ніч <g/> , червоне — коли вечір <g/> .
doc#81 День складався з трьох частин — уранці на базар по продукти <g/> , потім на кухню <g/> , готувати харч <g/> , під час перерви гості — клієнти <g/> , потім миття посуду <g/> , ввечорі прибирання кімнат установи <g/> .
doc#81 Наприклад <g/> , на 1930 рік я мав 31 відвідини театру <g/> , пересічно коло трьох на місяць <g/> .
doc#81 Цебенко зацілів у трьох режимах тому <g/> , що був обережний і контролював свою поведінку й свій язик <g/> .
doc#81 Він дуже зрадів <g/> , зустрівши трьох людей <g/> , що — диво дивне — говорили українською мовою <g/> , запрошував нас до спорожнілого гуртожитку і розважав нас розмовами й розповідями про своє рідне містечко в Галичині <g/> .