Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Автор посилається на те <g/> , що в газетах XVIII сторіччя вказівки місця і часу <g/> , а в книжках того ж періоду назви розділів даються не в формі називних відмінків <g/> , а за типом <g/> : Из Москвы <g/> , от 24-го декабря або О знаменательных частях слова <g/> .
doc#65 <p> З другого боку <g/> , численні слова впроваджуються з російської мови з фонетичним пристосуванням або без нього <g/> .
doc#40 В лексичних кальках чуже слово розкладається на частини і для кожної частини добирається відповідник зі своєї мови <g/> , так що кінець-кінцем постає своє нове слово <g/> , але точнісінько за взірцем чужого <g/> .
doc#40 , наявність звука ф у слові або наявність звука а на початку слова ( <g/> крім вигуків типу ах <g/> , ач і сполучників а <g/> , аж <g/> , аби тощо <g/> ) незаперечно доводить <g/> , що маємо справу з чужим словом <g/> : арфа <g/> , афіша <g/> , адреса <g/> , фабрика <g/> .
doc#10 Назву з них такі <g/> , як вимога в чужих словах вимовляти ( <g/> й писати <g/> ) завжди и <g/> , за народною вимовою давніше позичених слів типу універсал <g/> , министер ( <g/> 3 <g/> , 169 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієприкметники на -лий і великою мірою звести пасивні дієприкметники на -ний <g/> , -тий до ролі прикметників ( <g/> 5 <g/> , 20 <g/> , 24 <g/> , 2516 <g/> ) <g/> ; спроба відновити сполуку дієприслівника з дієсловом за допомогою сполучника та ( <g/> типу <g/> : Увійшовши <g/> , та став <g/> , — 5 <g/> , 33 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієслова було й буде та орудний відмінок дійової особи в усіх випадках при безособових присудках на -но <g/> , -то ( <g/> 5 <g/> ,
doc#72 Політично залежні ( <g/> колоніальні <g/> ) народи звичайно засвоюють основну масу чужих слів через посередництво панівної нації <g/> .
doc#40 Тому нормальний приплив чужих слів не шкодить розвиткові мови й не порушує її цілісности <g/> , її системи <g/> , а часто збагачує її <g/> .
doc#72 У питанні <g/> , як передавати і та g у чужих словах ( <g/> л чи ль <g/> , г чи ґ <g/> ) Конференція згоди не дійшла <g/> .
doc#65 У його статті нема й слова про вживання цієї літери в чужомовних словах <g/> .
doc#40 Різного роду зв'язки з іншими народами — торговельні <g/> , культурні <g/> , політичні тощо — створюють ґрунт для можливости засвоювати чужі слова <g/> .
doc#65 <p> Яскравий приклад з морфології – трактування відмінювання іменників середнього роду <g/> , що закінчуються на -о. До 1933 р. чужі слова на -о типу кіно <g/> , бюро <g/> , ситро нормально відмінялися <g/> , так само <g/> , як власні слова типу вікно <g/> , ребро <g/> , як вони відміняються в розмовній мові <g/> .
doc#15 <p> Щоб розв'язати цю явну суперечність <g/> , Ріс удається до твердження <g/> , що слово збагачується тут до ступеня речення не мовно <g/> , і навіть не в мислі мовця <g/> , а тільки в сприйнятті слухача ( <g/> або читача <g/> ) <g/> , який " <g/> здобуває з супровідних обставин потрібне для того <g/> , щоб змогти вивести [ <g/> herauslesen <g/> ] повідомлення з голого уявлення <g/> " <g/> ; " <g/> це саме слухач є той <g/> , хто в переданому значенні слова знаходить зміст речення <g/> , вкладає його в почуте або прочитане [ <g/> hineinhört oder herausliest <g/> ] " <g/> .
doc#40 Але всі ці ознаки <g/> , крім хіба перших двох <g/> , нерідкі і в українських словах <g/> , тому вони вказують тільки <g/> , що слово <g/> , яке їх має <g/> , може бути чужого походження <g/> , але не конче ним є. </p><p> Щодо морфологічних ознак <g/> , то до певної міри ознакою чужомовности може бути наявність чужих афіксів ( <g/> -ція <g/> , -ура <g/> , -орія <g/> , -итет <g/> ) <g/> , але <g/> , як ми вже бачили <g/> , вони подеколи вживаються і при творенні неологізмів від наших коренів <g/> .
doc#40 Неповнота їх може бути зумовлена або зрозумілістю відсутнього члена речення з контексту чи з обставин ( <g/> граматично-неповні речення <g/> ) <g/> , або оминенням якогось слова в зв'язку з емоційністю вислову ( <g/> емоційно-неповні речення <g/> ) <g/> , або якиминебудь іншими причинами <g/> .
doc#40 На західньоукраїнських землях іменник не ставиться в кличній формі <g/> , коли перед ним є слово пане ( <g/> S Smal-Stockyj und Th <g/> .
doc#5 Нарешті <g/> , цього не вистачає <g/> , і слово забирає безпосередньо автор <g/> .
doc#76 На українському ґрунті не могла виникнути така ідея <g/> , не виникло і слово <g/> .
doc#9 Можливо <g/> , що з Галичини прийшло і слово лишеxxxi <g/> , яке теж має виразну емоційність <g/> , подеколи виразнішу від синонімічного тільки ( <g/> яке в Галичині вживається частіше в значенні протиставного сполучника із значенням нім <g/> .
doc#40 Одначе алотопізми можуть належати і до невтрального з діяхронного погляду лексичного фонду мови <g/> , як це є <g/> , наприклад <g/> , із словами партія або цитрина <g/> .
doc#40 Слово хрещатий в'яжеться в реченні із словом барвінок <g/> , а слова по шовкових травах — із словом стелиться <g/> .