Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#68 У попередній збірці датовані перші поезії <g/> , це роки 1963— 1966. Решта не датовані <g/> , але припускається <g/> , що вони були написані в ув'язненні « <g/> між 1972 і 1976 роками <g/> » ( <g/> М. Царинник <g/> ) <g/> .
doc#68 Власне <g/> , на межі герметичности й відкритости одній конкретній інтерпретації лежать такі поезії <g/> , як— </p><p> Ти тінь <g/> , ти притінь <g/> , смерк і довгий гуд <g/> , </p><p> і зелень бань <g/> , і золото горішнє <g/> , </p><p> мертвіше тліну <g/> .
doc#68 <p> Можна також згадати паралелізми деяких технічних засобів поезії <g/> .
doc#69 Я чувся як адресат Кулішевої поезії про переклади з Шекспіра ( <g/> \" <g/> Збагни <g/> , який ти азіят мізерний\" <g/> ) <g/> .
doc#71 – Ч. 21. – С. 396–397. </p><p> 53. Щурат В. В. Святе письмо в Шевченковій поезії <g/> .
doc#71 <p> У поезії Шевченка мотив мови ( <g/> слова <g/> ) належить до найважливіших <g/> .
doc#72 Про цей стан сказано в розділі 2. Тут лише коротко нагадаємо <g/> : цілковитий брак українських шкіл <g/> , 13 Церкви і преси <g/> ; тільки спорадичні — після довгих затримок — видання творів красного письменства й поезії <g/> , майже повний брак перекладної літератури <g/> ; успіх українського театру <g/> , репертуар якого одначе обмежено заборонами до п'єс з сільською тематикою <g/> ; цілковите усунення української мови з громадського життя і рідкісне вживання її в інтеліґентських родинах <g/> .
doc#73 Нарешті <g/> , течієві доповіді були репрезентовані виступом Федора Дудка про рахунок письменників-реалістів до критики і переглядом деяких явищ еміграційної поезії в доповіді Ігоря Костецького « <g/> Декілька прикрих питань <g/> » <g/> . </p>
doc#73 З цією маркою вийшли такі видання <g/> : Іван Багряний <g/> : « <g/> Золотий бумеранг <g/> » ( <g/> поезії <g/> ) <g/> , « <g/> Тигролови <g/> » ( <g/> роман у двох частинах <g/> ) <g/> , « <g/> Morituri <g/> » <g/> , « <g/> Генерал <g/> » <g/> , « <g/> Розгром <g/> » ( <g/> п'єси <g/> ) <g/> ; Василь Барка <g/> : « <g/> Апостоли <g/> » ( <g/> поезії <g/> ) <g/> ; В. Домонтович <g/> : « <g/> Доктор Серафікус <g/> » <g/> , « <g/> Без ґрунту <g/> » ( <g/> повісті <g/> ) <g/> ; Докія Гуменна <g/> : « <g/> Діти Чумацького шляху <g/> » ( <g/> три частини роману <g/> ) <g/> ; Юрій Клен <g/> : « <g/> Спогади про неоклясиків <g/> » <g/> ; Юрій Косач <g/> : « <g/> Дійство про Юрія Переможця <g/> » ( <g/> драма <g/> ) <g/> , « <g/> Еней і життя інших <g/> » ( <g/> повість <g/> ) <g/> ; Ігор
doc#73 З цією маркою вийшли такі видання <g/> : Іван Багряний <g/> : « <g/> Золотий бумеранг <g/> » ( <g/> поезії <g/> ) <g/> , « <g/> Тигролови <g/> » ( <g/> роман у двох частинах <g/> ) <g/> , « <g/> Morituri <g/> » <g/> , « <g/> Генерал <g/> » <g/> , « <g/> Розгром <g/> » ( <g/> п'єси <g/> ) <g/> ; Василь Барка <g/> : « <g/> Апостоли <g/> » ( <g/> поезії <g/> ) <g/> ; В. Домонтович <g/> : « <g/> Доктор Серафікус <g/> » <g/> , « <g/> Без ґрунту <g/> » ( <g/> повісті <g/> ) <g/> ; Докія Гуменна <g/> : « <g/> Діти Чумацького шляху <g/> » ( <g/> три частини роману <g/> ) <g/> ; Юрій Клен <g/> : « <g/> Спогади про неоклясиків <g/> » <g/> ; Юрій Косач <g/> : « <g/> Дійство про Юрія Переможця <g/> » ( <g/> драма <g/> ) <g/> , « <g/> Еней і життя інших <g/> » ( <g/> повість <g/> ) <g/> ; Ігор Костецький <g/> : « <g/> Там <g/> , де початок чуда <g/> » ( <g/> новелі <g/> ) <g/> ; Богдан Кравців <g/> : « <g/> Кораблі <g/> » ( <g/> поезії <g/> ) <g/> ; Тодось Осьмачка <g/> : « <g/> Старший боярин <g/> » ( <g/> повість <g/> ) <g/> ; Улас
doc#73 Якщо не брати явно епігонські поезії Леонида Мосендза « <g/> Канітферштан <g/> » і особливо « <g/> Волинський рік <g/> » <g/> , то можна тільки в двох поетів спостерігати нахил до такої манери <g/> : в Яра Славутича і в Богдана Кравцева <g/> .
doc#81 Я написав поезію під цим враженням і прочитав її Миші <g/> .
doc#81 <p> Заважило в цій тривалості й відданості те <g/> , що було далі <g/> : високі осяги української культури — « <g/> Березіль <g/> » Курбасів <g/> , писання Миколи Хвильового <g/> , який <g/> , як на мене <g/> , йшов в одному річищі з Борисом Пільняком <g/> , але йшов глибше і цікавіше <g/> , вірші Павла Тичини ( <g/> який починався для мене не « <g/> Соняшними клярнетами <g/> » <g/> , а <g/> , поза хронологією <g/> , « <g/> Вітром з України <g/> » <g/> , який її подруга Єлизавета Бойко подарувала сестрі Вірі з написом « <g/> Аматорці української поезії <g/> » <g/> , прозою Юрія Яновського <g/> , відкриттям після нездарних перекладів Сологуба Шевченка в ориµіналі <g/> , а особливо <g/> , на перших кроках <g/> , відкриттям Лесі Українки з її поєднанням європейськости з українськістю <g/> .
doc#81 Збірки були так само « <g/> вигладжені <g/> » <g/> , але поодинокі поезії Тихонова <g/> , Асєєва <g/> , навіть Інбер могли бути справжньою літературою <g/> .
doc#81 <p> За тему я взяв « <g/> Мова і стиль політичної лірики П. Г. Тичини <g/> » <g/> , а будувалася праця на збірці поезій Тичини « <g/> Партія веде <g/> » <g/> .
doc#81 І три кінцеві розділи моєї праці про неологізми в поезії Тичини <g/> , про співдію книжних і розмовних елементів у його поезії і про засоби діялогізації <g/> .
doc#81 І три кінцеві розділи моєї праці про неологізми в поезії Тичини <g/> , про співдію книжних і розмовних елементів у його поезії і про засоби діялогізації <g/> .
doc#81 Із плетива сталінославної поетичної традиції і моїх справжніх сподівань визволення від німецького походу виросла моя <g/> , з дозволу сказати <g/> , поезія <g/> , в якій я оспівував — ні <g/> , хвалити Бога <g/> , не Гітлера <g/> , але марш німецького війська на Схід <g/> .
doc#81 Він показався дуже порядним і зовсім не « <g/> розкладовим <g/> » хлопцем <g/> , що просто почасти був щирим у своїй поезії і <g/> , нормально <g/> , часом був у сумному настрої <g/> , а почасти виріс як поет у традиції Сосюри <g/> , якого теж усе його життя нищили критичні ортодокси <g/> .
doc#81 Ніякі не прокладали нових шляхів у поезії <g/> , хоч натяки на це були в тих кращих <g/> , пізніших <g/> . </p>