Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Але коли перед при- ростковим з- є голосний звук <g/> , то з в вимові зберігається <g/> , напр <g/> .
doc#85 Але коли нам кажуть <g/> , що жадним елементом <g/> , жадною цяточкою <g/> , в жадному заломленні мистецтво ніколи « <g/> не відбиття й не віддзеркалення дійсности <g/> » <g/> , — то це <g/> , звичайно <g/> , перебільшення і парадокс заради парадоксу <g/> . </p>
doc#27 Але коли релігія зустрічається з непереборними перешкодами в дійсності <g/> , вона вірить в чудо <g/> .
doc#52 Хто читав « <g/> Архіпелаг <g/> » <g/> , напевне не забуде епізоду <g/> , в якому Солженіцин <g/> , уже заарештований і в невеличкій групі арештантів <g/> , серед якої є полонені німці <g/> , але ще перед допитом <g/> , відмовляється нести валізку зі своїми речами й бере за належне <g/> , щоб її ніс один з німців <g/> , бо чи ж личить офіцерові виконувати принизливу фізичну працю <g/> , та ще й коли це бачать солдати <g/> . </p>
doc#71 на українській території з'являються нові тексти <g/> , що їх до певної міри свідомо ґрунтовано на розмовній мові <g/> , навіть коли вони призначалися для релігійного вжитку ( <g/> волинська Пересопницька Євангелія 1556–1561 рр <g/> .
doc#15 ( <g/> І. Франко <g/> ) </p><p> І навіть коли дієслова в безособовій формі нема ( <g/> нульова зв'язка в теперішньому часі <g/> ) <g/> , не підлягає сумніву <g/> , що відповідні конструкції сприймаються як безособові <g/> , а головний член речення - як предикативний прислівник ( <g/> категорія стану <g/> ) <g/> .
doc#40 Одначе коли прикметник стоїть перед усім сполученням і має стосуватися не до кожного предмета зокрема <g/> , а передусім до самої кількости <g/> , він може бути узгодженим не з іменником <g/> , а з числівником і стояти <g/> , отже <g/> , в називному відмінку <g/> , напр <g/> .
doc#81 А тим часом справжня натура в неї була владна <g/> , і пізніше <g/> , в Нью-Йорку <g/> , а особливо коли він почав чимраз більше нездужати <g/> , вона стала господинею дому <g/> , і <g/> , хоч вона нікому цього не казала і не вимагала <g/> , усім нам стало незручно далі називати її Марусею <g/> , вона стала якось само собою Марією Данилівною <g/> , незаперечним володарем дому <g/> .
doc#81 Серед співаків відзначилися монументальна М. Литвиненко-Вольµемут <g/> , що <g/> , здавалося <g/> , готова була поглинути свого партнера коли він опинявся в її обіймах <g/> , а був ним найчастіше Кученко <g/> , а згодом <g/> , від 1926 року <g/> , Микола Середа <g/> , що швидко став новим ідолом своїх « <g/> психопаток <g/> » <g/> .
doc#16 Та коли він починає з ідеалу нашої старої літератури робити якихось фюрероподібних молодчиків <g/> , то це виглядає передусім <g/> …
doc#52 <p> Та коли говорити про ходу як символ життя <g/> , не забуваймо й того <g/> , що не тільки мусімо іти <g/> , іти <g/> , іти <g/> , але не ходимо по рівному <g/> , мусімо йти через пороги <g/> , часом незмірно <g/> , трагічно високі <g/> .
doc#40 : « <g/> Хоч цілий день з матір'ю ( <g/> вона <g/> ) сидітиме <g/> , то коли та ( <g/> себто мати <g/> ) до дочки не заговорить <g/> , то й не почуєш від неї ні слова <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#56 ( <g/> Хоч коли природність <g/> , так природність <g/> , усі ми — тут і там — двомовні <g/> , усі любимо суржик <g/> , і лапок би не треба <g/> .
doc#9 Подібно до Галичини вона зберегла етимологічний правопис <g/> , у той час коли Сербія прийняла рішуче фонетичну орфографію <g/> .
doc#81 Скажу <g/> , одначе <g/> , що коли вже геть пізніше <g/> , 1953 року і вже в Америці <g/> , моя мати померла <g/> , я знов <g/> , тільки з куди більшою силою <g/> , зазнав того ж болю сирітства <g/> , виставлености на чужий світ і безпорадности супроти нього з його методами Вичлінського <g/> , як тоді <g/> , на вістку про зникнення Булаховського <g/> .
doc#31 Найкраще це доводиться тим <g/> , що коли постав журнал « <g/> ВАПЛіте <g/> » <g/> , редакція подбала про те <g/> , щоб дістати статтю від Р. Якобсона <g/> , і вмістила її ( <g/> в числі 5 <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 Одначе в цих принагідних виступах <g/> , іноді навіть на зверх публіцистичного характеру ( <g/> 2 <g/> , 7 <g/> , 8 <g/> ) <g/> , Михальчук проявив у багатьох випадках ориґінальну філологічну школу <g/> , своєрідну методологію і послідовну власну концепцію розвитку української мови <g/> , сперті на мало звичайні тоді знання української діялектології <g/> , так що коли привести його висловлювання в систему <g/> , то перед нами справді стане образ визначного мовознавця <g/> .
doc#89 запровадження по змозі суворого виконання хоч тих законів <g/> , які вже є <g/> » <g/> . </p><p> І коли мистець не міг укластися в ці газетно-політичні вимоги <g/> , критик заживо ховав його <g/> . Саме
doc#84 І коли Суздаль 1169 року повстає на Київ <g/> , — він проголошує цим <g/> , що він не хоче бути провінцією <g/> .
doc#67 І коли нам скажуть <g/> , що сьогодні кінські перегони відбудуться з перешкодами <g/> , що коні мають стрибати через ці перешкоди <g/> , то напевне ми дістанемо більше приємности <g/> . </p>