Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#85 Кажучи це <g/> , я передчуваю заперечення <g/> , які негайно постануть <g/> .
doc#85 А що б не говорили прихильники автономії мистецтва від життя <g/> , серед різних проявів мистецтва завжди існували ( <g/> і може <g/> , найбільше хвилювали <g/> ) й такі <g/> , які намагалися відтворити своїми засобами ритм навколишнього життя — і нема підстав від таких творів відмовлятися <g/> ; як нема підстав відмовлятися і від інших — бо і те і те означало б збіднювати нашу літературу <g/> . </p>
doc#85 Але ті філософи-фахівці <g/> , які не перебувають навіки в полоні завчених слів <g/> , фраз <g/> , дефініцій і схем <g/> . </p>
doc#86 Як колись величезна більшість знала Хвильового чи Миколу Куліша не з того <g/> , які вони були <g/> , а з того <g/> , як їх <g/> , підмальованих під чортів <g/> , виставляли на привселюдний показ інтерпретатори-тортур-майстрі <g/> , так і тепер у загальну свідомість письменники 20-х років входять карикатурними постатями <g/> , зменшеними в розмірі до маштабу їхніх теперішніх карлуватих горе-викривателів <g/> . </p>
doc#86 ) <g/> , почасти було використане не надто принциповими ділками <g/> , які <g/> , вирішивши <g/> , що й на патріотизмі можна будувати бізнес <g/> , активно й собі взялися підігрівати й так досить розпечену атмосферу <g/> .
doc#87 Істина <g/> , якої ніколи не зрозуміють графомани <g/> , що квапляться видати свої твори <g/> , і душителі літератури <g/> , які розглядають письменників як фельдфебелів <g/> ) <g/> .
doc#87 Ті позитиви <g/> , які сповняють нас вірою в майбутнє відродження найкращих традицій третього Харкова <g/> . </p>
doc#87 А це означає <g/> , що коли поколінню розкриються очі <g/> , коли воно зможе бачити <g/> , коли його мислення перейде в поле інших категорій <g/> , які йому досі були внеприступнені <g/> , то в його душі спалахне нова віра <g/> .
doc#88 їх було виховано в авдиторіях старих університетів <g/> , які спочатку мали назву Вільних академій <g/> , а потім ІНО — Інститутів народньої освіти <g/> . </p>
doc#88 Молода наукова дрібнота посіла всі керівні посади <g/> , натомість старі <g/> , які ще залишились <g/> , трималися біля них у ролі радників <g/> , пройнятих постійним страхом <g/> , радників <g/> , думку яких питали рідко <g/> , а ще менше слухали <g/> , причому їм постійно давали зрозуміти <g/> , що вони утримались завдяки якомусь недоглядові <g/> , але <g/> , зрозуміла річ <g/> , ненадовго <g/> .
doc#88 Виявилось <g/> , що професори можуть цитувати Леніна і Сталіна та висловлюватися точно за програмою <g/> , нав'язаною з Москви <g/> , однак залишаються якісь невловимі речі <g/> , зрозумілі самі собою <g/> , які не занотує жадна стенограма й не зможе піддати критиці жаден декан <g/> , проте відчує їх кожен студент <g/> .
doc#88 Виявилося <g/> , що в межах офіційно затвердженого <g/> , згідно з вимогами <g/> , набору речень існують нюанси <g/> , які неможливо визначити <g/> , але які виразно свідчать про чесність або нечесність професора <g/> , його індивідуальність або відсутність індивідуальности <g/> , пристосуванство <g/> .
doc#88 Іншою дикою перешкодою є заборона навіть згадувати вчених <g/> , які були репресовані — а їх тисячі <g/> !
doc#89 чи інші особи <g/> , до яких ми можемо ставитися з певного або цілковитою пошаною і які в цілості своєї критичної діяльности можуть і не належати до наглядової критики <g/> . Ось <g/> ,
doc#89 В тому <g/> , які риси твору він підносить і наголошує <g/> , а які оминає або лише згадує <g/> .
doc#92 І подібні риси квазімодности в обличчі <g/> : під коротко обстриженим рудим волоссям сторчака неймовірно й непропорційно високий лоб <g/> , — втиснений посередині <g/> , він випинався агресивно вперед над бровами <g/> , які не були горизонтальні <g/> , а якось бігли вгору і не простягалися від краю ока до другого краю <g/> , а йшли від перенісся і обривалися посередині свого бігу <g/> .
doc#92 Враження таке <g/> , ніби автор хотів писати друкованими літерами <g/> , але потік думки не дозволяв йому <g/> , і він зливав кілька літер в одну <g/> , які наскакували одна на одну <g/> , в цьому процесі деформувалися <g/> , спрощувалися <g/> , зливалися <g/> .
doc#92 Оминаючи деталі <g/> , цікаві тільки для фахівців <g/> , скажу <g/> , що для мене суть моєї праці полягала в тому <g/> , щоб показати <g/> , що східньослов'янські племена раннього історичного періоду говорили не цілком одноформною мовою <g/> , а діялектами <g/> , які групувалися в чотири великі групи <g/> .
doc#92 Мене кликано на зустрічі з європейськими вченими <g/> , які один за одним їхали на прощу до Гарварду <g/> , й конкретно — до Якобсона <g/> .
doc#92 На підвищення <g/> , на рух угору я не міг розраховувати <g/> , бо якраз на цей час у подібному становищі були двоє моїх колег <g/> , які були довше зв'язані з університетом і повинні були мати пріоритет <g/> , — мій добрий приятель Віктор Вайнтравб і мій не зовсім приятель Л. Змагатися з ними було б не зовсім етично і <g/> , зрештою <g/> , безнадійно <g/> .