Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 В остаточному підсумку спадщина того часу піднесла українську літературну мову на вищий щабель розвитку й допомогла їй там утриматися <g/> . </p>
doc#81 З « <g/> режисерських <g/> » фільмів російських запали в пам'ять « <g/> Потомок Чинµиз-Хана <g/> » В. Пудовкіна з Інкіжиновим <g/> , тим самим <g/> , що допомагав Курбасові вийти з кризи <g/> , спричиненої провалом « <g/> Золотого черева <g/> » <g/> , хоч цей фільм ледве чи дорівнював старішому того ж режисера — « <g/> Мати <g/> » за Максимом Ґорьким <g/> .
doc#34 На загальній концепції повісти <g/> , яка правильно і глибоко розкриває німотно-пасивну збайдужілість людини під советами <g/> , але забуває про інші сторони того життя і людини <g/> .
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Хоча лежачого й не б'ють <g/> » <g/> , </p><p> 20 жовтня 1860 р. <g/> ) </p><p> Це вже не кривава помста <g/> , а страта неминуча і заслужена <g/> , страта того <g/> , хто винен у соціяльному злі <g/> . </p>
doc#81 <p> Від Білецького й Шамрая я навчився також того <g/> , що незабаром мало стати найгіршою єрессю й проявом націоналізму <g/> : поділу старого письменства східніх слов'ян на окремі течії <g/> , українську й російську <g/> , простого принципу єдности традиції на єдиній території <g/> , зв'язку землі з писаним словом <g/> , коли Іларіон належав до української традиції <g/> , а Лука Жидята до новгородсько-російської <g/> , « <g/> Слово о полку <g/> » було нашим твором <g/> , а не їхнім <g/> .
doc#30 Вони мали б уже книжкою вийти7 ( <g/> ще в травні <g/> ) <g/> , але складач закохався <g/> , одружується <g/> , і я не певний <g/> , чи воно вийде повністю за мого життя <g/> , бо там того мало б бути чимало <g/> .
doc#72 Великою мірою це був прояв загальної для всіх ділянок життя тенденції того часу до централізації й однотипости <g/> ; частково відограли ролю настанови років українізації <g/> , коли впроваджувано сувору упорядкованість правопису ( <g/> в широкому розумінні <g/> , включаючи морфологію й ортоепію <g/> ) <g/> , термінології <g/> , синтакси й лексики <g/> .
doc#9 Під негативним впливом розуміємо витіснення <g/> , зникнення з загального вжитку певного слова чи звороту негалицького походження під тиском того <g/> , що цього слова чи звороту не знає й не вживає Галичина <g/> .
doc#81 Сестра Віра померла в травні того ж таки року <g/> , жити вдвох на прибиральницьку оплату матері було ледве чи можливо <g/> .
doc#81 Бракувало тільки того <g/> , що Корній Чуковський називав « <g/> пакувальним матеріялом <g/> » <g/> , — усі ті сполучники <g/> , вставні слова <g/> , пояснення зрозумілого <g/> .
doc#27 У іншого сокира за поясом <g/> , у того коса на плечі <g/> , а другий притяг із колякою <g/> .
doc#50 Але і усвідомлення того <g/> , що хоч іскорка надії — дика і бунт несе в собі незглибимого безумства тінь <g/> .
doc#59 » У світлі сказаного вище легко зрозуміти <g/> , що це - не ориґінальство <g/> , а закономірний вияв усе того самого бажання схопити всю різноманітну єдність голосів і явищ життя як цілість <g/> , злити їх в один суцільний і нестримний потік <g/> .
doc#88 Сьогодні хочеться сміятися <g/> , перечитуючи стенограми « <g/> самокритичних <g/> » зібрань учених того часу або літературні твори <g/> , що представляють цей процес <g/> : « <g/> Кадри <g/> » Івана Микитенка <g/> , театральна вистава <g/> , в якій мужик критикує професорів з позиції « <g/> здорового пролетарського глузду <g/> » <g/> , або « <g/> Страх <g/> » Афіноґенова <g/> , драма з невипадково характерною назвою <g/> .
doc#1 Проте образ коханої <g/> , хоч того й очікує читач <g/> , так і не матеріялізується <g/> .
doc#89 Та ж чим інакше можна пояснити <g/> , що <g/> , видаючи Винниченка <g/> , журнали й продуценти книжок вибирають слабші його твори <g/> , ранні й пізні ( <g/> від дуже сумнівного « <g/> Відродження нації <g/> » починаючи <g/> ) <g/> , а сором'язливо замовчують романи й п'єси середньої доби <g/> , де гостріше ставляться проблеми і де письменник не цурається того <g/> , що зневажливо тут названо « <g/> порно <g/> » <g/> , хоч треба було б розрізняти еротизм і « <g/> порно <g/> » ( <g/> не забудьмо <g/> , що й Підмогильному та Домонтовичеві <g/> , які стояли в передових лавах письменників 20-х років <g/> , тогочасна критика закидала порнографічність <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Вставні слова характеризуються тим <g/> , що вони не прилягають ні до дієслова <g/> , ні до прикметника <g/> , ні до будь-якого іншого слова <g/> , як це робить прислівник <g/> , бо вони взагалі граматично не зв'язані з реченням <g/> , стосуючися до речення як цілости <g/> , а не до того чи того окремого члена речення <g/> .
doc#73 <p> Усе це — різні прояви нахилу до динамізації української прози <g/> , і те <g/> , що вони констатуються в різних письменників <g/> , не залежних один від одного <g/> , і при тому застосування їх варіюється зовсім явно залежно від рівня майстерности того чи того автора <g/> , дозволяє говорити про те <g/> , що це процес закономірний <g/> .
doc#25 Михальчук у засаді взагалі відмовляється шукати характеристичности мови в її зовнішніх моментах <g/> , як от перевага того чи того звука <g/> , того чи того закінчення абощо <g/> .
doc#40 Так <g/> , у нашому прикладі розірвати слова Чашка чаю не можна ( <g/> не можна сказати пішов у чашку <g/> , він чаю абощо <g/> ) <g/> ; але взяте ізольовано <g/> , це словосполучення легко розпадається на два члени речення чашка і чаю <g/> , які легко можуть заходити у зв'язок між собою і так само легко можуть заходити в зв'язок з іншими членами того речення <g/> , де вони не становлять неподільного значеннєвого цілого <g/> , як от <g/> : « <g/> Він випив тоді не одну чашку міцного чаю« <g/> . </p>