This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#50 | А універсальність філософічної проблематики і напруга почуття <g/> , спрямованого на розгляд космічних закономірностей і зрослого на ґрунті української дійсности <g/> , змушують визнати Поета не тільки за етапний <g/> , а і за безпрецедентний в нашій поезії твір <g/> . |
doc#15 | <p> Коли говорять про називні речення <g/> , то в пам'яті заявляються у всякої хоч трохи начитаної в граматиці людини або авторські ремарки до п'єс <g/> , або ліричні поезії типу згаданого вже Шопот <g/> . |
doc#49 | <p> Це традиція <g/> , що надхнула « <g/> Птичку жовтобоку <g/> » Сковороди <g/> , ідилії Шевченка <g/> , що породила струмінь поезії Тичини <g/> , завершений його поезією « <g/> Надходить літо <g/> » <g/> . |
doc#22 | Інші провідні постаті української поезії тієї доби належали до старшого покоління <g/> , що саме тоді « <g/> перебудувалося <g/> » <g/> . |
doc#14 | Тому поезія Лесича знає й чудо <g/> , — те <g/> , що ніколи не існувало в українській поезії УРСР <g/> . |
doc#28 | Але ні <g/> , мотиви розчарованости <g/> , те <g/> , що можна назвати кассандріянським комплексом <g/> , так само звучать у поезії Филиповича <g/> . |
doc#28 | Ми вже відзначили кілька разів побіжно перегуки поезії Филиповича з космічною школою « <g/> пролетарської <g/> » поезії <g/> . |
doc#28 | Так постає в поезії Филиповича несподіваним ідеалом образ Володимира Мономаха <g/> , поданий як втілення варязько-конкістадорських чеснот – мужности й відваги <g/> , образ міцного воїна й дужого мисливця <g/> , протиставленого візантійсько-чернечому ідеалові смиренности й книжности <g/> . |
doc#28 | У поезії Филиповича протилежності співіснують часто не в боротьбі <g/> , не у взаємозаперечливій єдності <g/> , а кожна окремо <g/> , сама по собі <g/> , в своїй даності <g/> . |
doc#63 | <p> І ніби добираючи певну адресу своїм обвинуваченням <g/> , Бобинський продовжував — покликаючися на приклад Рабіндраната Таґора <g/> : « <g/> Певна річ <g/> , що найбільший сучасний поет Індії <g/> , а може всього світу не потребував ( <g/> ставши справді народним <g/> ) прищеплювати бенгальській поезії форм терцини чи сонету <g/> » <g/> . </p> |
doc#7 | Ці слова справді в парадоксальній формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> . |
doc#40 | <p> В поезії ці чергування можуть бути засобом звукового малюнку і ритмізації тексту <g/> . |
doc#26 | Фактом свого існування і всім спрямованням своїх віршів він намагався заперечити спрямованість поезії Шевченка <g/> . |
doc#50 | Тому несправедливість <g/> , заподіяна Україні <g/> , порушує гармонію величного походу зірок у великодню ніч <g/> , а в поезії — підкреслюємо <g/> : в поезії Шевченка Україна під неосяжним світовим притулом гуде до життя <g/> , мов перед сходом сонце молоде <g/> . |
doc#49 | Найбільші майстрі нашої нової поезії шукали саме в цьому напрямі <g/> . |
doc#37 | Так сталося з моєю статтею про поезії Юрія Клена <g/> , зокрема в їхньому донцовізмі ( <g/> химерно й незбагненно переплетеному з сковородинством <g/> ) <g/> . |
doc#28 | В цьому й своєрідність поезії як праці <g/> , через це вона і підноситься над усім іншим <g/> , здобуваючи собі безсмертя <g/> . </p> |
doc#63 | Подібні явища можна було б знайти в Ольжича <g/> , Олекси Стефановича <g/> , в Леонида Мосендза <g/> , неоклясичний канон знищив « <g/> Прокляті роки <g/> » Юрія Клена <g/> , мертвою паддю припечатав неоклясицизм деякі ранні поезії Яра Славутича і твори львівського періоду Олекси Веретенченка <g/> . </p> |
doc#40 | І в новішій поезії є твори <g/> , побудовані передусім на абстрактній лексиці ( <g/> напр <g/> . |
doc#81 | Він показався дуже порядним і зовсім не « <g/> розкладовим <g/> » хлопцем <g/> , що просто почасти був щирим у своїй поезії і <g/> , нормально <g/> , часом був у сумному настрої <g/> , а почасти виріс як поет у традиції Сосюри <g/> , якого теж усе його життя нищили критичні ортодокси <g/> . |