Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 І наявність у нас критиків наглядового типу не повинна б особливо турбувати <g/> …
doc#16 Тільки воістину катастрофічним незнанням у нас нашої давньої літератури ( <g/> та ще <g/> , правда <g/> , незвичайно нудним характером твору <g/> ) можна пояснити <g/> , що досі ніхто всерйоз на це не звернув уваги <g/> .
doc#67 <p> Жили ж поривання й надії палкії У нас <g/> , моя вірна <g/> , в обох — </p><p> Ми щирую віру і думи святії З тобою кохали удвох <g/> ; </p><p> Чи треба ж казать <g/> , що тебе не забуду <g/> ? </p>
doc#73 <p> Але доля мертвих письменників у нас не відрізняється істотно від долі живих <g/> . </p>
doc#16 <p> Таким чином <g/> , практично у нас уважають за націоналіста і того <g/> , хто хоче ствердити суверенність українського народу на його території <g/> , не порушуючи прав інших народів <g/> , що там волею Божою і історії живуть <g/> , і того <g/> , хто ладен ці народи попросту винищити <g/> ; і того <g/> , хто домагається самостійности України <g/> , гадаючи <g/> , що в умовах незалежности і свободи народ український найкраще розкриє свої потенції і найбільше дасть людству <g/> , і того <g/> , хто заперечує і відкидає існування людства як цілости взагалі і вважає всі інші нації за погній для своєї <g/> . </p>
doc#9 Панувало тоді у нас скрізь " <g/> язичиє <g/> "»1. Власне <g/> , точніше було б сказати <g/> , що язичиє панувало скрізь <g/> , де його не витиснула ще тоді в Галичині польська мова <g/> .
doc#37 <p> Доля хотіла <g/> , щоб на той час у нас зійшлося й з'їхалося кілька літераторів <g/> .
doc#9 Бо цілком слушно писав С. Єфремов <g/> , який взагалі дав І. Нечуєві-Левицькому дуже різку відповідь <g/> , що « <g/> мова в ній ( <g/> статті самого І. Нечуя-Левицького про чистоту мови від галицьких елементів <g/> , — Ю.Ш. <g/> ) <g/> , за малими винятками <g/> , звична мова <g/> , якою у нас тепер мало не всі пишуть <g/> »2 <g/> , себто мова з тими самими галицькими елементами <g/> . </p>
doc#26 У їх народ і слово <g/> , і у нас народ і слово <g/> .
doc#55 Натомість тепер <g/> , скажімо <g/> , імідж у нас не англізм <g/> , як здавалося б <g/> , а русизм <g/> .
doc#80 І Домонтович доповнює його багатьма витягами з листів Ван Ґоґа до брата Тео у французькому варіянті ( <g/> французькість джерел Домонтовича зраджує й те <g/> , що голляндські й флямандські назви міст твір Домонтовича подає в їхній у нас незвичайній французькій формі — Ля-Е замість звичайного Гаага <g/> , Анвер замість Антверпен <g/> ) <g/> .
doc#6 Ось <g/> , нарешті <g/> , ціла група “ <g/> історій <g/> ” в одній картині ( <g/> “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” <g/> , ч. 7 <g/> ) <g/> : людина <g/> , що працює в полі <g/> ; двоє людей <g/> , що б'ються <g/> ; корова <g/> , що висмикує солому з покрівлі землянки-бурдею <g/> ; друга корова <g/> , що вже наїлася <g/> …
doc#72 Ось кілька прикладів <g/> : “ <g/> У нас тільки так говорять у народі <g/> , а позаяк се не є польонізмом <g/> , ні росіянізмом <g/> , то чому б так і не писати <g/> ?
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 На цій виставці <g/> , приміром <g/> , знайдемо сіре на сірому ( <g/> точніше сірожовте на сірожовтому <g/> ) в “ <g/> Годує свині вугіллям <g/> ” ( <g/> ч. 12 <g/> ) <g/> , біле на білому в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , дуже часто також чорне на чорному ( <g/> приміром на переїзній виставці “ <g/> Прибуття на манітобську фарму <g/> ” <g/> , “ <g/> Молодий небесний цвіт <g/> ” <g/> , “ <g/> Рибалення на корюку <g/> ” <g/> ) <g/> . </p>
doc#70 <p> А коли ми здійснимо Шевченкову засаду життя — “ <g/> У нас нема Зерна неправди за собою <g/> ” <g/> , то <g/> , може <g/> , здійсниться й дальше його передбачення — уже й не науки самої <g/> : — “ <g/> Ходімо дальше <g/> : дальше слава <g/> .
doc#56 <p> Ви кажете — царизм нас жер <g/> , а я кажу — Росія <g/> . </p>
doc#81 Але чи нас пустять <g/> ?
doc#30 І чим нас годували <g/> ?
doc#84 А він ще мав ту перевагу <g/> , що мусів воювати тільки з вітряками й мулами <g/> ; а ми стоїмо на шляху танка <g/> , що насувається на нас <g/> , щось кричимо <g/> , вимахуємо гарячково руками — і дивуємося <g/> , що ніхто не чує нас за гуркотом танка <g/> , не бачить за спалахами пострілів танкових гармат <g/> .