Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 І коли він відходив <g/> , вона <g/> , немолода вже жінка <g/> , буддистка <g/> , поцілувала йому <g/> , німцеві <g/> , молодому <g/> , руку <g/> . </p>
doc#84 Але коли він твердив <g/> : « <g/> Модерний націоналізм відкидає асиміляцію <g/> , бо йому не ходить про механічне збільшення числа членів своєї нації <g/> , а про владу людей своєї нації і то всюди <g/> .
doc#87 Чужа сила <g/> , змушена номінально визнати Україну <g/> , навмисне столицею України проголошує Харків <g/> : якщо досі він був навстіж відкритими воротами з півночі на південь <g/> , то чому б йому й тепер не виконувати цю ролю <g/> ?
doc#87 Попри все СРСР здається йому його країною <g/> .
doc#87 А це означає <g/> , що коли поколінню розкриються очі <g/> , коли воно зможе бачити <g/> , коли його мислення перейде в поле інших категорій <g/> , які йому досі були внеприступнені <g/> , то в його душі спалахне нова віра <g/> .
doc#88 Тут Орвелл мав рацію <g/> , коли писав <g/> : « <g/> Якщо ви когось кохаєте <g/> , кохаєте його і <g/> , якщо не можете йому нічого дати <g/> , даєте йому свою любов <g/> » <g/> .
doc#88 Тут Орвелл мав рацію <g/> , коли писав <g/> : « <g/> Якщо ви когось кохаєте <g/> , кохаєте його і <g/> , якщо не можете йому нічого дати <g/> , даєте йому свою любов <g/> » <g/> .
doc#89 Йому зовсім не можна вірити <g/> , коли щось йому не подобається <g/> , але за ним можна йти <g/> , з певними застереженнями <g/> , коли він чимсь захоплюється <g/> » <g/> . </p>
doc#89 Лишім кожного письменника вибирати те <g/> , що йому <g/> , кажучи словом Сковороди <g/> , сродне <g/> .
doc#90 » — каже він <g/> , і рядовий червоноармієць відповідає йому <g/> : « <g/> Воно-то так <g/> …
doc#90 Підполковник каже Чернишеві <g/> , що його вміння лазити по горах придасться йому в Альпах <g/> .
doc#90 » <g/> , а офіцер відповідає йому <g/> : « <g/> Це ціла історія <g/> » <g/> , — та й годі <g/> .
doc#91 Намножилося народу — діватися вже йому нікуди <g/> » <g/> . </p>
doc#92 Фактом лишається <g/> , що Слов'янський відділ ще в вересні <g/> , перед початком навчального року <g/> , запропонував мені маленький додаток до платні — чотири тисячі на рік <g/> , замість обіцяних 3500. З властивою йому делікатністю російського інтелігента старої доби Михайло Михайлович Карпович покликав мене до свого кабінету <g/> : </p><p> — Знаєте <g/> , ваша платня не досить висока <g/> .
doc#92 Враження таке <g/> , ніби автор хотів писати друкованими літерами <g/> , але потік думки не дозволяв йому <g/> , і він зливав кілька літер в одну <g/> , які наскакували одна на одну <g/> , в цьому процесі деформувалися <g/> , спрощувалися <g/> , зливалися <g/> .
doc#92 Якось я сказав йому <g/> : </p><p> — Романе Осиповичу <g/> , ви руйнуєте самі те <g/> , що ви створили <g/> . </p>
doc#92 Серед своїх студентів він знайшов одного <g/> , що потребував заробітку <g/> , і знайшов десь невелику суму <g/> , щоб йому заплатити <g/> .
doc#92 Вислухавши зауваги Якобсона про милих моєму серцю « <g/> білорусів <g/> » і не сперечаючися з ним — це було б марним ділом <g/> , — я сів на поїзд <g/> , приїхав до Нью-Йорку <g/> , познайомився з Мартіне <g/> , був прийнятий ним дуже дружньо <g/> , і лишив йому рукопис своєї праці <g/> .
doc#92 Його невтомна дослідницька діяльність і публікації дали йому заслужену репутацію найкращого знавця української й білоруської мов у їхньому теперішньому стані та історії <g/> .
doc#92 ) Я й собі оповів йому про деякі свої праці і передав йому кілька своїх відбиток <g/> , які він ласкаво прийняв <g/> , крім однієї <g/> .