Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Тож не диво <g/> , що найбільше відповідає ідеалові Курило мова прози П.Куліша ( <g/> але не його поезії <g/> , з її синтезою української народної основи з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як вона сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки українського слова <g/> , що досі не мають рівних собі в українській прозовій літературі <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 138 <g/> ) <g/> .
doc#38 Високому стилеві була приділена російська мова з церковнослов'янськими елементами <g/> .
doc#35 Це ще діяч <g/> , але в душі його і в поведінці вже починають точитися ті процеси <g/> , які <g/> , дійшовши свого логічного кінця <g/> , — дадуть згодом класичний і жахливо викінчений тип слизняка — землячка з циновими ґудзиками <g/> . </p>
doc#36 Декотрі з цих слів вживані в російських діялектах <g/> , але можна з певністю твердити <g/> , що вони потрапили в мову Ґе не звідти <g/> .
doc#40 <p> Відомий швайцарський лінгвіст Шарль Баллі <g/> , який багато зробив для опрацювання теорії синонімів <g/> , називав слово-показник терміном ідентифікації <g/> , — бо підставляючи його замість кожного слова <g/> , яке нам здається синонімом <g/> , ми маємо змогу перевірити <g/> , чи це справді синонім з цього гнізда <g/> : синонімами є тільки ті слова <g/> , що можуть бути заступлені терміном ідентифікації <g/> . </p>
doc#49 РІавіть такий епітет <g/> , як ( <g/> уже згадуваний <g/> ) « <g/> вічний добрий сонця сміх <g/> » <g/> , з цього погляду <g/> , — теж своєрідний постійний епітет <g/> .
doc#23 Варт з цього погляду порівняти поезію Петренка « <g/> Минулися мої ходи <g/> » і народньою піснею <g/> , що починається так само <g/> : </p><p> Народня пісня <g/> : </p><p> Минулися мої ходи через огороди <g/> ; </p><p> Козаченьку <g/> , моє серце <g/> , любитися годі <g/> ! </p>
doc#40 З другого боку <g/> , прислівник дуже часто користається словозростами <g/> , як це є і в займенниках ( <g/> головне з частками <g/> ) і особливо в числівниках ( <g/> складені числівники <g/> ) <g/> .
doc#72 В нас на Україні через історичні обставини культура міста — це російська культура <g/> , культура села — українська <g/> ” <g/> , з чого він робить висновок <g/> , що слід підтримувати російську <g/> , а не українську мову й культуру ( <g/> “ <g/> Коммунист <g/> ” <g/> , 4 квітня 1923 р. Цитую з <g/> : Попов 269. Див <g/> .
doc#24 <p> І <g/> , може відчуваючи умовність цього образу « <g/> атлета з металевими м'язами <g/> » <g/> , Любченко три розділи присвячує змалюванню того <g/> , з чого і чим зформуєгься цей герой у реальності <g/> .
doc#81 Було сонце <g/> , була безмежність степу <g/> , була спека <g/> , і <g/> , може <g/> , ніколи мені жадна їжа не була така смачна й приємна <g/> , як ця нечувана комбінація винограду з чорним хлібом <g/> .
doc#40 До того ж <g/> , як ми вже бачили <g/> , мова сама дає собі раду з чужими словами <g/> , поступово принатурюючи їх до своїх норм і законів <g/> .
doc#22 « <g/> І для того <g/> , щоб урятувати світ <g/> , потрібна була тільки одна розумна жінка <g/> » <g/> , - каже графиня Орелі <g/> , божевільна з Шайо Закінчення п'єси Жіроду казкове і життєрадісне <g/> .
doc#22 Після поразки боротьба починається знов <g/> , починається з ще більшою напругою й силою <g/> .
doc#59 Особливо характеристична для повісти та манера <g/> , у якій виклад подається відрубними реченнями <g/> , кожне з яких має свою окрему тему <g/> , а всі разом вони становлять один образ <g/> , але даний потоком <g/> , що складається з окремих струменів і ввесь час перебуває в русі <g/> .
doc#92 — місяця мого знайомства з Якобсоном <g/> .
doc#15 Так <g/> , наявність павзи у прикладі з Панфьорова У сельского совета море го- лов витлумачується як свідчення незв'язаности перших трьох слів з іменником море <g/> .
doc#40 ) прикметник гармонійний поставлений у формі середнього роду і однини <g/> , бо цими формами він узгоджується з іменником подружжя <g/> ; але формою відмінка <g/> , якою він теж володіє <g/> , він не орієнтується на називний відмінок слова подружжя <g/> .
doc#81 Уже тоді я бачив <g/> , як у поведінці Петрова поєднувалися скептичне taedium vitae з радістю життя <g/> , майже дитячою <g/> , як він радів <g/> , маленький <g/> , кругленький <g/> , з кругленьким черевцем і широкою лисиною <g/> , і з примруженими очима <g/> , що проникливо дивилися крізь круглі окуляри <g/> , з щільно стисненими вустами <g/> , що раптом розкривалися в наївно-дитячій посмішці <g/> , коли знаходилося щось <g/> , чим можна було поласувати — чи то з харчів <g/> , чи то з інтелектуальних лагоминок — вдала стаття <g/> , гостра репліка <g/> , хитра алюзія <g/> , витончений дотеп <g/> . </p>
doc#9 З другого боку <g/> , позначка Б. Грінченка часто вказує на західноукраїнську сферу вживання якого-небудь слова <g/> , але не уточнює цього загального поняття так <g/> , щоб ми могли чітко виявити <g/> , чи йде про Галичину саму по собі або в комплексі з іншими західноукраїнськими землями <g/> , чи <g/> , може <g/> , тільки про Волинь або позагалицьке Поділля <g/> . </p>