Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Вони становлять собою або продукт розвитку речень у справжньому розумінні слова ( <g/> субстантивні конструкції в їх трансформації <g/> ; речення з прикметником <g/> , що переродився в атрибут <g/> , утративши предикативні функції <g/> } <g/> , або продукт усамостійнення і наближення до речення частин <g/> , що ніколи не могли влитися повністю в речення <g/> , хоч і тяжіли до нього <g/> , ( <g/> називні відмінки уявлення чи то частини речення <g/> , що відривалися від основного кістяка речення <g/> ; називні речення <g/> , що походять з уса- мостійнених членів ряду <g/> ) <g/> .
doc#75 <p> Та коли в мистецьких творах за всяку ціну дошукуватися філософських якщо не систем <g/> , то бодай уламків світоглядів <g/> , то складається враження <g/> , що поруч Любченкового тяжіння до матеріялізму можна говорити про певний потяг до ідеалізму в Яновського <g/> .
doc#13 Пожар села змальований метафорою </p><p> І горнуться хати до церкви <g/> , </p><p> Здіймаючи долоні сяйва <g/> . </p>
doc#22 В суті речі весь перехід від того <g/> , що звуть « <g/> народницьким <g/> » або « <g/> етнографічним <g/> » періодом нашої літератури <g/> , до нового етапу її розвитку був переходом від літератури <g/> , приліпленої до свого ґрунту <g/> , як біла хатка до чорноземлі <g/> , — до літератури <g/> , відірваної від свого ґрунту і спраглої віднайти його <g/> .
doc#81 Його загальний культурний рівень був навіть на ті часи просто неймовірно примітивний <g/> , не думаю <g/> , щоб він читав літературу або ходив до театру чи кіна для приємности <g/> , — він читав тільки для того <g/> , щоб вибирати приклади зі сполучниками <g/> , бо Булаховський дав йому тему про розвиток сполучників в українській мові <g/> .
doc#47 нагаї й карцер <g/> » <g/> ; батько націляється <g/> , готовий забити Буцила <g/> , того самого <g/> , що його пестила мама <g/> , а далі він безжально продає Буцила різникові <g/> , бо батькові « <g/> завжди було потрібно грошей <g/> » <g/> ; батька діти завжди боялися <g/> ; « <g/> тижневі батькові нагаї <g/> » <g/> , « <g/> коли він гнівається <g/> , то не пам'ятає сам себе <g/> » <g/> ; він устає на ввесь свій довгий зріст і хоче вдарити Іва <g/> ; коли надходить батько <g/> , настає мертва мовчанка <g/> , діти « <g/> затихають <g/> , як в німому царстві <g/> » <g/> ; із своїм малим маєтком- хутором він міг би належати хіба до підпанків <g/> , « <g/> але він жив <g/> , як пан <g/> , на всю губу <g/> , химерив про різні підприємства і пускав гроші в три рукави <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Новину цю до Харкова привезла Вікторіна Кріµер <g/> , і це мені <g/> , пересиченому трафаретом клясичного балету <g/> , тоді дуже сподобалося <g/> .
doc#9 Галичина належала <g/> , подібно як Хорватія <g/> , до Австро-Угорської монархії <g/> , а таким чином до іншої культурної сфери <g/> , ніж Сербія <g/> : а також релігія була інша <g/> .
doc#40 Можна сказати <g/> : шлях до світлого майбутнього <g/> , путь до світлого майбутнього <g/> , але ненормальним і смішним було б сполучення межничок до світлого майбутнього <g/> .
doc#92 Твердячи <g/> , що вимоги Білодіда мають розглядатися як етичні <g/> , а не політичні <g/> , Якобсон відкривав шлях до засудження мене <g/> , адже етика ніколи ніким не виключалася з академічних критеріїв <g/> .
doc#34 Але прекрасна казка все таки лишається казкою <g/> , і ми не бачимо <g/> , які сили підтримають того гетьманенка <g/> , хто прокладе йому шлях до України і головне <g/> , до душ людських в Україні <g/> .
doc#97 , але відсилають додому <g/> . У дитини вже є зуби <g/> . </p><p> Здається <g/> , найкоротший шлях до образу Автора ( <g/> починаю тут писати це слово великою літерою <g/> , бо відтепер говориться тут
doc#81 Не знати <g/> , як буде в майбутньому <g/> , а покищо шлях і українськости і до українськости — це нормальний шлях до загибелі <g/> . </p>
doc#41 закинула геть своє пенсне в оправі й чорний шнурок до нього й виклала волосся в манері 30-х років <g/> , в стилі онєґінської Тетяни <g/> » <g/> .
doc#101 національного творчого духу в німецькомовне та англомовне середовище <g/> , обравши при цьому шлях <g/> , що до снаги небагатьом <g/> : працювати без лавреатств <g/> , державних премій <g/> , всенародного визнання <g/> , з тавром
doc#27 Насамперед важить обставина <g/> , вже згадувана тут <g/> , — що до багатьох своїх адресатів Куліш писав часом по-українськи <g/> , а часом російською мовою <g/> , через це українськомовні листи становлять собою тільки порозривані ланки з цілісного ланцюга <g/> .
doc#92 Чи я маю щось до друку <g/> ?
doc#40 Прикметник тихосумний одразу нагадує Шевченкове « <g/> Я до тебе літатиму з хмари на розмову <g/> , на розмову тихосумну <g/> , на раду з тобою« <g/> . </p>
doc#6 Який мізерний той малий автомобіль проти цих маштабів <g/> , яка недолуга людина в ньому <g/> , яка до того ж сидить <g/> , не знати як <g/> , спиною до переду автомобіля <g/> .
doc#81 Щось день чи два перед тим я вже зробив свою щотижневу подорож <g/> , і до чергової треба було чекати яких п'ять днів <g/> .