This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | Єдина дочка Надя <g/> , як мені сказали <g/> , подалася десь поза Київ <g/> , а її синок Олег <g/> , називаний у родині Алік <g/> , милий хлопець <g/> , що ще перед війною вступив до військової школи ( <g/> « <g/> училища <g/> » <g/> ) і якраз на початок війни був випущений лейтенантом <g/> , зразу пішов на фронт <g/> , щоб звідти ніколи не повернутися <g/> . |
doc#81 | Пригадую нас під високими <g/> , брудними й непривітними склепіннями львівського вокзалу <g/> , а по-місцевому двірця <g/> , а потім бачу нас у кімнатах гуртожитку <g/> , а по-місцевому бурси <g/> , що належала Українському Центральному Комітетові <g/> , скорочено УЦК <g/> . |
doc#81 | <p> Ось Святослав Гординський <g/> , що в дитинстві втратив слух <g/> , багато вгадував з губів розмовника <g/> , а решту з письма <g/> , а сам говорив <g/> , не чувши себе <g/> , з неприродними павзами й інтонаціями <g/> , часом переходячи наче на мичання <g/> , — не зважаючи на це — поет <g/> , але наслідувальний у мові <g/> , наслідувальний і в поезії <g/> , але завжди готовий кинутися в бій за те <g/> , що йому здавалося політичними й національними або й малярськими цінностями <g/> , неймовірно працьовитий <g/> , але з природи речі не надто бажаний для розмови <g/> . </p> |
doc#81 | Дядюватий цей син сільського дяка справді був кремезний <g/> , а водночас ставний <g/> , схильний до лукавого гумору <g/> , але невгнутий у речах серйозних <g/> , неймовірно дбайливий до тих <g/> , кого вважав за свою людину <g/> , — як це виявилося і в моєму випадку <g/> , коли він улаштував для мене і мешкання <g/> , і працю <g/> , і коло знайомств <g/> , і теплу приязність своїх розмов і запрошень до себе <g/> . |
doc#81 | Яких ще два роки тому червоноармієць — Олекса Горбач <g/> , молодий адепт українського мовознавства <g/> , якого Сімович кілька часу перед тим кінцем квітня прислав до мене і з яким зійтися не становило трудности <g/> , бо він був ентузіястом вибраної ним науки <g/> , а до того відзначався великою балакучістю <g/> , — він тепер мав воювати з іншого боку фронту <g/> . |
doc#82 | Ледве чи можна знайти багато малярів <g/> , що писали портрети <g/> , а не лишили — одного чи багатьох — автопортретів <g/> . |
doc#83 | Ще 1632 року був з нагоди прибуття групи українських ченців виданий наказ <g/> : « <g/> А в церковь их не пущать <g/> , а пения слушать в трапезе или в паперти <g/> , а святыни им никакие не давать и крестом воздвизательным не благословлять и ко образом не прикладыватися <g/> » <g/> . |
doc#84 | « <g/> На чужині <g/> . Німеччина <g/> » <g/> . </p><p> Над моїм вухом на тонку сурму сурмить ( <g/> а Карпенко-Криниця пише суремить <g/> ) комар і повертає мене до дійсносте <g/> : А дійсність <g/> : Над |
doc#84 | Одначе це до справи не стосується <g/> , раз <g/> , а потім <g/> , ми умовилися не описувати <g/> , а афоризувати <g/> , два <g/> . |
doc#84 | — умовно називаючи — традиція вічноселянського в ній <g/> , — не в клясовому розумінні <g/> , а в духовому <g/> . Юрій Липа формулював це поза часом <g/> , так би мовити <g/> , і |
doc#84 | Але коли він твердив <g/> : « <g/> Модерний націоналізм відкидає асиміляцію <g/> , бо йому не ходить про механічне збільшення числа членів своєї нації <g/> , а про владу людей своєї нації і то всюди <g/> . |
doc#85 | Після процесу боротьби наступає зміна <g/> : « <g/> низький <g/> » стиль ( <g/> відповідно змодифікований <g/> ) набирає функцій високого <g/> , а той <g/> , що його вважали за « <g/> високий <g/> » <g/> , западає вниз <g/> . </p> |
doc#85 | Суть неспроможности матеріялістів <g/> , пишуть нам <g/> , « <g/> не в тому <g/> , що вони невлучно вивчають життя <g/> , а в тому <g/> , що вони недоцільно і марно його вивчають <g/> , і в тому <g/> , що від тверджень тих і других нікому не легшає <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , з кожним днем все більше і неухильно важчає <g/> . |
doc#85 | ) <g/> , який їм здавався не чинником <g/> , а єдиною справжньою основою <g/> . </p> |
doc#87 | брутальність <g/> , казенщина й гидь <g/> . Так постає нігілізм совєтської молоді <g/> . </p><p> Думати одне <g/> , а говорити друге <g/> . Говорити одне <g/> , а робити друге <g/> . Навіть на еміграції нас іноді |
doc#87 | , потім від раптового розкладу совєтської влади і загальної деморалізації під час німецького наступу <g/> , а потім — і головне — в жорстокій правді нищення нації нацією в війні <g/> . « |
doc#89 | нашої наглядової критики <g/> , не називаючи імен <g/> , бо нас тут цікавить суть явища <g/> , а не ті чи інші особи <g/> , до яких ми можемо ставитися з певного або цілковитою |
doc#91 | Але питання не в тому <g/> , де вона починається <g/> , а як далеко вона сягає <g/> . |
doc#92 | Правда <g/> , в Гарварді всі студенти добрі <g/> , а в Колюмбії нерівні <g/> , але й там є добрі <g/> . </p> |
doc#92 | Може <g/> , він хотів якнайскоріше позбутися мене <g/> , а його ідея « <g/> великої трійки <g/> » припускала моє перебування в одному з провідних університетів <g/> . |